Чт, 28.03.2024, 17:20
 
Головна Реєстрація Вхід
Зробити стартовою / Додати у Вибране / RSS
ГОЛОВНЕ МЕНЮ
РОЗДІЛИ БІБЛІОТЕКИ
Статті адміністратора
Різні статті
Пам’яті пастиря
Спогади про митрополита Даниїла
Догматичне богослів’я
Церковне право
Новий Завіт
Персоналії
Історія
Проповіді
Дідахі
Вселенське Паравослав’я
Історія Древньої Церкви
Літургіка
Патрологія
Статті грецькою
Статті англійською
Молитовник
Молитви
ОПИТУВАННЯ
Як Вам наш оновлений портал?
Всього відповідей: 386
Головна » Бібліотека » Статті адміністратора

Святі Метеори – чернеча держава в горах

Метеори – унікальне місце на нашій планеті, яке все частіше називають сьогодні «восьмим чудом світу». Вони належать до найбільш шанованих місць паломництва для всіх православних християн, як найбільш визначний чернечий центр після Афону, і в той же час – одним з найбільш популярних місць у Греції.
Як захоплюючий гірський краєвид, так і древня традиція православної духовності справляють незгладиме враження на відвідувачів.
Цей комплекс монастирів, один із сучасних чудес світу, в минулому був місцем пристановища сотень православних ченців, а в наш час на жаль перетворився у популярний туристичний маршрут. Метеори разом з Афоном віднесені ЮНЕСКО до числа «пам’ятників людства, які підлягають особливій охороні».
Святі Метеори – це чернеча держава в горах, розміщена в 20 км. на північ від міста Трикала. Грандіозні скелі, звернені у височінь з рівної поверхні фессалійської долини, які досягають висоти 400 метрів, являють рідкісне геологічне явище. Створені природою, ці дивовижні, масивні, ніби повислі в повітрі скульптури отримали назву Метеори (із грецької “метеорос” – той, що ширяє в повітрі). Цим словом окреслюється цілий комплекс монастирів і скитів, які й справді, майже витають в небесах.
Нелюдська праця перетворила фантастичні скелі в духовний центр православ’я. Тут не такі суворі закони, як на Афоні (він не дуже далеко від Метеори), але монастирський устав все ж таки суворий.
Після першої світової війни, коли монастирі почали привертати до себе все більшу кількість туристів, сюди із Каламбаки проклали нову дорогу. Місто Каламбака лежить у підніжжя гір Піньйос Орос, на краю просторої долини ріки Піньйос; гори обступають тут долину з усіх боків. Схили - подекуди лісисті, подекуди голі - спершу піднімаються полого, потім стають крутіше й ховаються в димку марева. Але на півночі притягають погляд вигадливі стовпи Метеори.
Схили стовпів, круті й абсолютно стрімкі, із гладкою й надщербленою поверхнею, здатні спантеличити будь-якого альпініста-скелелаза. Вузькі, закруглені уступи й вертикальні борозни й тріщини дають деякий ключ до природи цього вигадливого й ефектного феномена. Доводиться певною мірою їхнє підводне походження, тому що на вершинах подекуди виявлені кістяки риб. Але ніхто точно не знає, як утворилися метеори. Існує багато наукових теорій, але всі вони залишаються лише здогадами. Зате в численних міфах є пояснення на будь-який смак - від божественного втручання до маніпуляцій хитрих інопланетян.
До 1920 року, рідкісним відвідувачам доводилось підніматись сюди на хитких і ненадійних приставних драбинах заввишки понад 30 метрів (ці драбини на випадок небезпеки піднімались на верх), або взагалі підніматись на канаті, розхитуючись на запаморочливій висоті в плетеній сітці. Забезпечення монастирів і до цього часу здійснюється за допомогою таких сіток. Зараз до монастирів можна дістатись серпантинними сходами висіченими в скелях і через перекинуті над глибокими проваллями підвісними мостами.
Неможливо собі уявити, скільки необхідно було докласти зусиль, щоб збудувати на цих висотних скелях великі монастирі.
Пустельники з’явились в цих місцях дуже давно (вперше про них згадується в документах 950 року), оскільки кращого місця для усамітненого служіння Богові придумати важко.
Першими на Метеорі оселилися пустельники, що шукали укриття від вітру й дощу в заглибленнях й ущелинах на вершинах скель. Крутість скель відлякувала відвідувачів, за винятком хіба що самих розпачливих, і пустельники могли без усяких перешкод віддаватись роздумам і спогляданню. Спочатку вони провадили відокремлений спосіб життя, зустрічаючись тільки по неділях і святам для здійснення богослужіння й молитви в каплиці.
До ХIV століття восьмисотлітнє панування Візантійської імперії над північною Грецією похитнулося внаслідок того, що йому стали все частіше загрожувати набігами сербські князі й турки, що боролись за контроль над плодючою фессалійскою рівниною. Особливо страждали від цього мирні монастирські спільноти, тому на вершинах скель ченці почували себе в цілковитій безпеці від політичних потрясінь, оскільки могли контролювати всі підходи до монастиря.
Через деякий час в окрузі зібралась велика кількість ченців, вони заселили всі придатні для проживання схили. Легко сказати – заселили: тільки для того, щоб підняти наверх всі необхідні для будівництва матеріали, проходило від 20 до 70 років. Тоді все, включаючи їжу і людей, піднімали в спеціальних сітках і для того, щоб підняти тільки одну людину необхідно було потратити більше ніж половину години. Говорять, що коли який-небудь «пасажир», хвилюючись, запитував, чи міняються взагалі ці старі мотузки, ченці спокійно відповідали, що мотузки міняються відразу після того, як обриваються. Стверджують, що за всю історію Метеор більше 200 бідолашних знайшли свою смерть біля підніжжя в результаті падіння й обриву мотузок.
Для того щоб на той час дістатись вершини необхідно було мати міцні нерви. Один релігійний діяч, який відвідав ці місця в 1896 році, так описує свою подорож в цій сітці: то був «важкий підйом, канат постійно розкручувався в різні боки, і я разом з ним, поки на кінець не виявився зверху». Але й тоді його випробування не закінчились, тому що «… мене опустили, коли тягнули до дерев’яної платформи, і я опинився над проваллям. Закривши очі я майже не втратив свідомість». Зараз для того, щоб дістатись вершини, потрібно піднятись 115-ма висіченими в скелі сходинками.
Засновником двох головних монастирів – Мегало Метеорон (Велика Метеора) або Метаморфосіс, і Гегало Метеорон є монах із Святої Гори Афон – святий Афанасій Койновітис (або як його ще називають Метеоритис). Він поселився тут тільки біля 1360 року, привівши з собою із Афону групу своїх послідовників. Згідно переказу, побутує думка, що на місце, де нині розміщений монастир, цього пустельника підніс або ангел, або гірський орел. Його послідовник і учень Іоасаф, син сербського короля, через тридцять-сорок років потому продовжив справу наставника і добудував монастир.
Розквіт чернечої держави припадає на ХVІ ст. В цей час діяло 24 монастирі, багато каплиць, келій та аскитаріїв. Однак в XVII-XVIII століттях почався повільний, але неухильний занепад чернецтва, і більшість громад розпалися. Нарешті, в XIX столітті на монастирі Метеори почали звертати увагу перші цікаві мандрівники, і з тих пір вони залучають до себе усе більше відвідувачів.
В наш час більша частина монастирів закинута й зараз тільки в шести з них живуть ченці. Це монастирі Преображення, Варлаама, святого Стефана, Святої Тройці, святого Миколая в Анапавсі й монастир Русана.
На найвищій і найбільшій за площиною скелі знаходиться Спасо-Преображенський чоловічий монастир, заснований біля 1340 року. Головний собор монастиря – Преображенський храм – типовий зразок візантійського храму з дванадцятигранним куполом. В храмі знаходиться велика кількість цінних ікон ХІV-XVI століть, а у колишній трапезній розмістився музей монастирських коштовностей.
Поруч із великим плато стоїть невелика за площею скеля з чоловічим монастирем Варлаама, першим мешканцем якої був аскет-пустельник святий Варлаам, що жив у XIV столітті. Монастир заснований в 1517 році. У музеї при монастирі зберігаються значні зібрання унікальних рукописів, вишиті золотом плащаниці, різьблені дерев’яні хрести винятково тонкої роботи.
На одній із характерних для Святих Метеор окремо розміщених скель гніздиться чоловічий монастир Святої Тройці, який заснований в 1438 році. При монастирі діє музей прикладних мистецтв, що має велику колекцію тканих церковних облачень, різних предметів народної творчості.
Більшість монастирів були чоловічими, але є й трохи жіночих. До одного з них, монастирю Стефанос, можна потрапити тільки через міст, що зависнув над прірвою.
Монастирі складені з каменю, покриті червоною черепицею; як правило, є в них і дерев'яні галереї, що нависають над бездонними проваллями скелястих схилів. Усередині монастиря розміщуються безліч тісних чернечих келій, монастирська церква й спільна трапезна. У скелях вирубувалися ніші для цистерн, куди збирали питну воду. В 1960 році трапезну монастиря Варлаама відреставрували й переобладнали під музей. У монастирі Метеорон можна оглянути невишукане приміщення монастирської кухні з її простим начинням, баліями й черпаками. У церквах обох монастирів збереглися моторошнуваті фрески, що зображують сцени пекельних катувань і страждань мучеників: усікновення голів мечем, розп’яття, бичування, спалення на багаттях. У монастирі, що пустує, Николаос є фрески XVI століття, створені чудовим живописцем Феофаном із Крети.
Як написано в рекламних проспектах: "Метеори - це місце, де стикаються небо і земля". І насправді в середині монастирів можна помилуватися на дивно красиві фрески, древні манускрипти і не тільки, тому що за розгляданням всіх цих артефактів, завжди привертають чудові види, які відкриваються в цьому мальовничому місці. З веж монастирів проглядаються приголомшливі пейзажі й панорами. Скелі-велетні просто заворожують – здається, начебто опиняєшся на іншій планеті, де діють зовсім інші закони природи. Крім того, протягом дня умови висвітлення міняються, і метеори, раз за разом, з’являються в новому несподіваному вигляді. Раннім ранком червоні черепичні дахи монастирів сяють від перших променів сонця, а поїдені вітрами скелі залишаються сірими й похмурими. У другій половині дня все навколо раптово опиняється затопленим теплим золотим світлом, а вже через кілька годин несказанний захід на темно-синьому вечірньому небі. І навіть уночі небачене уявлення не припиняється - потужні прожектори пронизують легкий туман і створюють таємничу атмосферу, вихоплюючи з темряви кам’яні громадини.
Багато ченців остерігаючись суєтного втручання мирського життя в монастирський побут, покинули свої келії переселившись на Афон, а ті, хто залишився, не з’являються перед натовпами різномовних роззяв з фото- і відеокамерами. Тому нині монастирі Метеор – це швидше музеї, ніж чернечі спільноти.
Геологічні особливості Метеор, релігійне минуле цих місць, яке має особливу притягуючу силу, спричинили те, що зараз Метеори перестають бути духовним притулком. Вони все більше і більше перетворюються в музей, який приваблює щорічно тисячі туристів.

Сергій Думенко
член Міжнародної Федерації Журналістів
Розділ: Статті адміністратора | Додано:(06.12.2007)
Переглядів: 4110
Використовуються технології uCoz
ВХІД НА ПОРТАЛ


Copyright Ortodox portal LOGOS © 2024 Використовуються технології uCoz