Пт, 23.06.2017, 12:16
 
Головна Реєстрація Вхід
Зробити стартовою / Додати у Вибране / RSS
ГОЛОВНЕ МЕНЮ
РОЗДІЛИ БІБЛІОТЕКИ
Статті адміністратора
Різні статті
Пам’яті пастиря
Спогади про митрополита Даниїла
Догматичне богослів’я
Церковне право
Новий Завіт
Персоналії
Історія
Проповіді
Дідахі
Вселенське Паравослав’я
Історія Древньої Церкви
Літургіка
Патрологія
Статті грецькою
Статті англійською
Молитовник
Молитви
Книга Правил
ОПИТУВАННЯ
Як Вам наш оновлений портал?
Всього відповідей: 381
Головна » Бібліотека » Історія Древньої Церкви

Історія аріанства в період до Першого Вселенського собору. Перший Вселенський собор.

Аріанські суперечки з’явились вперше в Олександрії. Причиною став пресвітер Арій, родом з Лівії, який навчався в Антіохії у Лукіана разом з єп. Євсевієм Никомідійським. Він користувався авторитетом завдяки своєму аскетичному вигляду та красномовству; був навіть претендентом на Олександрійську кафедру, але начебто поступився нею Олександру. Будучи ще мирянином, він приєднався до розколу Мелітія, який засуджував єп.Петра Олександрійського за прийняття до Церкви відступників під час гоніння. До Церкви Арій приєднався під час перебування на кафедрі єп.Ахілла і отримав від нього сан пресвітера.
Арій як присвіти міг вільно проповідувати у своєму храмі, який, очевидно, знаходився в одному з кварталів Олександрії. Його погляди викликали багато суперечок серед Олександрійських кліриків. Єпископ Олександр спочатку займав нейтральну позицію у цій дискусії, але згодом схилився на бік противників Арія та заборонив йому проповідувати свої погляди. Арій демонстративно не підкорився наказу єпископа. Його підтримали два єпископа – Феона Мармарійський та Секунд Птолемаїдський, 7 пресвітерів, 12 дияконів та 700 дівиць; це, очевидно, становили близько третини кліриків Олександрії. Бачачи таку підтримку, Арій розпочав сильну агітацію серед християн не лише Олександрійської Церкви, але й в інших, в першу чергу Малоазійських та Палестинських, де мав багато прихильників. Особливу підтримку йому надав єп.Євсевій Никомедійський. До єп. Олександра єпископи стали надсилати послання на користь Арія і бачачи це, він скликав собор із 100 єпископів, на якому засудив Арія та його прихильників (близько 321р.). Всі вони були вислані з Олександрії , а Арій залишив Єгипет і відправився в Палестину, де знайшов підтримку та захист у своїх однодумців. У Віфінії, очевидно, близько 323 року був скликаний собор на якому оправдали Арія та його вчення, а єп. Олександра Олександрійського просили прийняти Арія в Церкву. Таким чином, всі Церкви сходу Римської імперії були охоплені аріанською суперечкою. Західна Церква не приймала участі, тому що імперією правили два імператори: на Сході – Лікіній, на Заході – Костянтин Великий. Завдяки особистим зв’язкам з імператорам Євсевій Нікомедійський спромігся схилити на свій бік значну частину східних єпископів, а єп. Олександр почував себе досить невпевнено.
Ситуація докорінно змінилася на початку осені 324 року, коли імператор Костянтин переміг Лікінія та став одноосібним правителем імперії. Суперечки в Церкві дуже хвилювали його і він бажав чим скоріше припинити їх. З цією метою імператор відіслав у Олександрію свого особистого радник з релігійних питань – єп. Осію Кордубського, через якого передав єп.Олександру особисте послання, в якому просив припинити суперечки через їхню незначущість. Очевидно, сам єп. Осій так вважав, ба західні єпископи не дуже добре орієнтувалися у суті суперечки, але прибувши в Єгипет та поспілкувавшись з єп. Олександром остаточно став на бік православних. На соборі, який був скликаний з цього приводу в Олександрії були підтверджені засудження Арія та його прихильників. Очевидно, там родилася ідея провести численний собор для вирішення аріанської суперечки.
Повертаючись до імператора в Никомідію, єп.Осій відвідав Антіохію, де взяв участь у соборі, який мав обрати нового єпископа антіохійської Церкви (незадовго до цього помер єп. Філогоній Антіохійський). Годі говорити про значимість цієї кафедри, тому собор очолив сам єп. Осій і завдяки його підтримці вдалося обрати на кафедру православного Євстафія. Крім цього, були відлучені але не позбавлені сану єпископи Феодот Лаодикійський, Наркис Нероніадський та Євсевій Кесарійський. Остаточне рішення щодо цих єпископів мав зробити собор в Анкірі. Собор виклав вчення про Сина називаючи Його „воістину народженим, породження за перевагою”, „образом Отця у всьому” та „по природі незмінним, як і Отець”. Таким чином, ще до Никомедійського собору православні організувалися в окрему партію з доволі чітким вченням та прихильністю імператора.
Планом провести собор у Анкирі зацікавився імператор Костянтин, точніше він підтримав ідею собору, але ще більш масштабнішого, такого, який мав відповідати значимості нової державної релігії. Тому він переніс собор у Нікею. Місто яке зручно розташоване на перехресті торгових шляхів. Єпископів запросили не лише зі Сходу, але й Заходу та з-за меж імперії – Персії та єпископів від готів. Держава брала на себе всі витрати пов’язані з проведенням собору та утриманням учасників.
Собор у Нікеї розпочав діяльність 3 чи 14 червня 325 року. Щоправда, перед соборні зібрання відбувалися ще з 22 травня. На них ще раз вислухали Арія, провели на передодні переговори. Всіх учасників соборів можна поділити на три групи – православні, аріани та найчисельнішу групу складали єпископи, які слабо орієнтувалися у суті суперечки. Власне боротьба на соборі заключалася в тому, щоб схилити на свій бік цю більшість. З православних єпископів виділялися єпископи Олександр Олександрійський, Осій Кордубський, Євстафій Антіохійський, Макарій Єрусалимський та інші. Аріан на соборі було від 17 до 22 єпископів.
Засідання собору відкрив імператор. Одразу ж після привітання єпископи перейшли до розгляду вчення про Другу Особу. Єп.Євсевій Нікомідійський запропонував Символ віри, але його відхилили. Тоді православні почали складати свій Символ, беручи терміни з Святого Письма. Але з ними погоджувались аріани, тлумачачи їх на свій лад. Розгорілися гострі суперечки. Тоді виступив Євсевій Кесарійський і запропонував Символ, який можна були витлумачити по різному. Костянтину Великому набридли суперечки і він запропонував всім єпископам прийняти цей Символ, добавивши в нього терміни „єдиносущний” та „з сущності Отця”. Ці терміни було важко перетлумачити, їх можливо було прийняти або ні. Хоча цей символ і запропонували аріани, але терміни „єдиносущний” та „з сущності Отця” звели нанівець всі їхні старання. Не підписали символ Арій, Євсевій Нікомідійський, Феогній Нікейський, Феона Мармарійський, Секунд Птолемаїдський. Всі вони засуджені собором, а імператор їх заслав. Підписали Символ 19 червня.
Крім цього розглянули інші питання, зокрема донатиського та мелітійського розколів, питання прийняття до Церкви деяких єретиків. Собор, також, прийняв рішення щодо часу святкування Паски. Закінчився собор до 25 серпня – часу святкування імператором Костянтином двадцятиліття свого правління.

Розділ: Історія Древньої Церкви | Додано:(15.12.2007)
Переглядів: 1106
Використовуються технології uCoz
ВХІД НА ПОРТАЛ


Copyright Ortodox portal LOGOS © 2017 Використовуються технології uCoz