Пт, 22.02.2019, 12:46
 
Головна Реєстрація Вхід
Зробити стартовою / Додати у Вибране / RSS
ГОЛОВНЕ МЕНЮ
РОЗДІЛИ БІБЛІОТЕКИ
Статті адміністратора
Різні статті
Пам’яті пастиря
Спогади про митрополита Даниїла
Догматичне богослів’я
Церковне право
Новий Завіт
Персоналії
Історія
Проповіді
Дідахі
Вселенське Паравослав’я
Історія Древньої Церкви
Літургіка
Патрологія
Статті грецькою
Статті англійською
Молитовник
Молитви
Книга Правил
ОПИТУВАННЯ
Як Ви ставитесь до екуменічного руху?
Всього відповідей: 355
Головна » Бібліотека » Літургіка

Ідейний зміст та символічне значення вечірні (І)
 
Священна Біблійна історія оповідає нам про те, що дні творіння Богом світу розпочались з вечора: "І був вечір і був ранок, - день перший..." (Бут. 1. 5), тому службою, яка називається "Вечірньою", починається добове коло церковного богослужіння. Молитвослів'я та символічні дії цього богослужіння розкривають події, в більшості, старозавітної і, в якійсь мірі, новозавітної історії: створення світу, перебування прародичів - Адама та Єви - в Раю, їхнє гріхопадіння та розкаяння, старозавітні жертвоприношення для умилостивлення Бога за людські гріхи та пришестя Сина Божого на землю для викуплення роду людського від неволі диявола.

Вечірня поділяється на три види: Велика, Повсякденна та Мала. Велика Вечірня - це святкова служба. Вона звершується напередодні недільних та святкових днів. Повсякденна Вечірня звершується в ті дні, коли не буває великих свят. Мала Вечірня - це скорочена Повсякденна Вечірня. Вона звершується тільки перед Всенічним Бдінням (Велика Вечірня з Утренею разом).

Перед початком Великої Вечірні відкриваються Царські Врата у Вівтар, який символізує собою Рай. Ця священнодія є символом того, що із створенням світу, людині Бог призначив блаженне перебування в Раю.

Вечірня може починатися двома виголосами священика: "Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків", яким священик, духовно переносячись у дні Старого Завіту, коли тайна троїчності лиць Божих ще не була відкрита так, як у Новому Завіті, прославляє Єдиного по Сущності Бога; або "Слава Святій, Єдиносущній, Животворящій і Нероздільній Тройці завжди, нині і повсякчас, і на віки віків". Цими словами священик прославляє Єдину Нероздільну Тройцю, Яка животворчою Своєю силою створила весь видимий і невидимий світ та промишляє про нього. Цим виголосом починається Всенічне Бдіння (Велика Вечірня разом з Утренею) перед яким, за Церковним Уставом, повинна відслужитися Мала Вечірня, на якій уже відкрита людям Пресвята Тройця, через піснеспів "Світе Тихий...", що зображає собою прихід Тихого Світла - Ісуса Христа, другої Особи Пресвятої Тройці.

Після виголосу священика духовенство у вівтарі співає "Прийдіть поклонімось...", цим самим закликаючи людей до поклоніння Цареві і Богу нашому, єдиному в Святій Тройці. Відразу ж після цього хор співає 103-й Псалом "Благослови, душе моя, Господа...", підчас якого священик з дияконом звершують кадіння всього храму. Ця священнодія переносить християнина з думками у сиву Старозавітну давнину, в часи творіння Богом світу, адже весь 103-й Псалом закликає нас дякувати Творцеві й Промислителю Богу, Який "поставив землю на твердій основі її...", на горах поставив води, які протікають між горами і напоюють все творіння, та Який все премудрістю Своєю сотворив. Кадіння підчас 103-го Псалма відображає Біблійну розповідь про те, як при творінні Богом світу "Дух Божий ширяв над безоднею" (Бут. 1. 2).

Та недовго, після своєї появи, людство в такому блаженному стані перебувало в Раю. На знак того, що прародичі після гріхопадіння були вигнані з насадженого Богом саду, священик зачиняє Царські Врата, а сам стає перед ними і, в знак покаяння та смирення, з непокритою головою (без скуфії, камилавки чи клобука) читає Світильничні молитви покаянного характеру, і цим самим символізує собою вигнаного із Раю Адама, який плакав перед зачиненими від нього дверима.

Після першопочаткового 103-го Псалма диякон виголошує Велику Єктенію (ще вона називається Мирною): "Миром Господеві помолімось...", якою Церква випрошує в Бога всього того, чого людство позбавилося і чого воно так потребує після гріхопадіння, а саме - миру з Богом, з ближніми та з самим собою. Закінчується ця Єктенія згадкою Пресвятої Матері Божої і всіх святих, які є для нас високим прикладом смирення та покірності перед волею Божою.

Потреби поражених гріхом людей, їх різноманітні почуття та думки по-особливому розкриваються в псалмах, тому, за Церковним Уставом, після Великої Єктенії читається Псалтир. На Вечірній читається або ж співається одна кафізма.

Після прочитання псалмів, які пробуджують в нас молитовний дух, виголошується Мала Єктенія. Вона складається із деяких прохань Великої Єктенії та закликає людей ще і ще миром помолитися Господеві, а також вміщує в собі прохання, що складають сутність Великої Єктенії: "Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю" та знову згадує Пресвяту Богородицю і всіх святих, як ходатаїв перед Богом за наше спасіння.

Після кафізми та Малої Єктенії співаються псалми: "Господи, взиваю до Тебе, вислухай мене..." (Пс. 140), "Голосом моїм до Господа взивав я..." (Пс. 141) та "Із глибини взиваю до Тебе, Господи..." (Пс. 129), в яких ми, як ті, що страждаємо від ворогів нашого спасіння, підносимо до Бога молитву надії та покаяння перед Ним, віруючи в те, що у Господі наша надія і Він визволить нас від усіх беззаконь наших. Тому ми й підносимо свій голос хвали за велику Божу милість до нас і за Його вічну істину. Разом зі стихами цих псалмів Церква з'єднує пісні (ще вони називаються стихирами), в яких прославляється благість Божа, явлена нам через Спасителя нашого - Ісуса Христа або святих, пам'ять яких Мати-Церква згадує в цей день.

Після стихир на "Господи, взиваю..." співається "Слава Отцю і Сину, і святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь". Таке славослів'я постійно повторюється на богослужіннях, оскільки, кого б ми не прославляли із угодників Божих, та все ж усвідомлюємо, що вся слава належить тільки Єдиносущній Тройці. За цим славослів'ям співається піснеспів (стихира) на прославлення свята, Богородиці або інших угодників Божих.

У недільні дні та свята (крім двонадесятих) співаються Богородичні стихири, які називаються "Догматиками". Ця назва походить від грецького слова "?????" (догма), що означає "вчення". Догматики, разом з похвалою Пресвятій Богородиці, вміщують в собі догматичне вчення Православної Церкви про невимовне Втілення від Пресвятої Діви - Сина Божого, як Богочоловіка, в особі Якого пізнаються два єства - Божественне і людське.

Підчас співання догматика перед піснеспівом "Світе тихий..." на Великій Вечірні відкриваються Царські Врата, а священик разом із дияконом звершують Вхід з кадилом.

У своїх священнодіях Вхід з кадилом зображає те саме, що й піснеспів "Світе тихий", тобто, що для людей в особі Спасителя, Який зійшов з небес, засяяло тихе світло.

Відкриті Царські Врата на Вході символізують собою те, що з приходом на землю Господа Ісуса Христа людям відкривається Царство Боже. Із Вівтаря через північні дияконські двері, немов із неба, в образі Спасителя іде священик, одітий у фелон, який зображає смирення і велич. Перед ним, немов би Предтеча, іде диякон з кадилом. Кадильниця зображає собою те, що через ходатайство Сина Божого наші молитви, як кадильний дим, підносяться до Бога і що Дух Святий присутній у храмі. Поперед дияконом прислужник виносить світильника із запаленою свічкою, що означає собою духовне світло, принесене на землю Господом.

Підійшовши до Царських Врат, диякон показуючи орарем на Схід, де був Рай, промовляє: "Благослови, Владико, святий вхід", а священик, стоячи перед Царськими Вратами, хрестовидно благословляє в сторону Сходу, говорячи: "Благословенний вхід святих Твоїх завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків". Це зображення хреста на Вході показує нам те, що Господь через свою хресну дорогу відкрив нам двері Раю. Тоді диякон, входячи у Вівтар, виголошує: "Премудрість, станьмо побожно". Словом "Премудрість" він дає знати всім присутнім в храмі, що наступний піснеспів "Світе тихий" та читання із Святого Письма Прокімна або Паремій відкривають премудрість Всевишнього Бога, а слова "Станьмо побожно" закликають всіх присутніх в храмі благоговійно стояти, не розсіюючи свою увагу якимись сторонніми думками. Після цього хор співає "Світе тихий...", а священик, поцілувавши ікони біля Царських Врат, входить у Вівтар.

архимандрит Олексій (Мензатюк)
кандидат богослов'я

Розділ: Літургіка | Додано:(26.11.2007)
Переглядів: 2177
Використовуються технології uCoz
ВХІД НА ПОРТАЛ


Copyright Ortodox portal LOGOS © 2019 Використовуються технології uCoz