Пт, 29.03.2024, 13:59
 
Головна Реєстрація Вхід
Зробити стартовою / Додати у Вибране / RSS
ГОЛОВНЕ МЕНЮ
РОЗДІЛИ БІБЛІОТЕКИ
Статті адміністратора
Різні статті
Пам’яті пастиря
Спогади про митрополита Даниїла
Догматичне богослів’я
Церковне право
Новий Завіт
Персоналії
Історія
Проповіді
Дідахі
Вселенське Паравослав’я
Історія Древньої Церкви
Літургіка
Патрологія
Статті грецькою
Статті англійською
Молитовник
Молитви
ОПИТУВАННЯ
В якій сфері суспільного життя Церква повинна приймати активну участь?
Всього відповідей: 518
Головна » Бібліотека » Літургіка

Православна вечірня

До нашого часу не дійшли літературні свідчення про існування в часи перших християн спеціального вечірнього богослужіння окремого від євхаристії або агапи. Але саме ідея молитовного освячення вечора існувала в найпростіших літургічних формах, що були доступні для загальної молитви членів "домашніх" церков про які говорить ап.Павло (Рим. 16,4). Оскільки апостоли походили з іудеїв і проповідували Христа в першу чергу серед своїх одновірців, існував певний зв'язок між Новозавітньою церквою і старозавітнім храмом. Діяння апостолів повідають, що перші християни "щодня однодушно перебували в храмі" (Діян.2,46), "ап.Петро і Іван о дев'ятій годині йшли разом до храму на молитву" (Діян. 3,1). Передання навіть зберегло свідоцтво про те, що першому єпископу Єрусалимської християнської громади ап.Якову не заборонялось заходити навіть до "Святилища" і він часто стояв там на колінах і молився. Звертаючись до релігійного життя старозавітнього іудейства, ми бачимо, що вже книга Вихід вказувала євреям звершувати в скинії спеціальні вечірні богослужіння (30,8), є про це і в книзі Левит (24, 1-4). І в апостольській проповіді знайшовся мотив, який дозволяв ідейно по-новому поглянути на цю старозавітню традицію. Сам Господь Спаситель назвав Себе "Світлом Світові" (Ів. 8,18). Тихе світло вечірнього світильника нагадувало хнристиянам про Того, Хто був "Світло істинне, що освячує кожну людину, яка приходить у світ" (Ів.1,9). Увійшовши в побут особистого життя християн, в обіход "домашніх" церков, традиція вечірньої світильничної подяки вплинула і на громадське богослужіння.

Перший відомий науці, власне літургічний запис обряду внесення світильника в молитовне зібрання, викладений в пам'ятнику християнської писемності ІІІ ст. Єгипетських Церковних Постановах. Тут читаємо: "Коли надходить вечір, диякон вносить світильник. Єпископ вітає зібрання: "Господь з усіма вами". Народ відповідає: "І з духом Твоїм". Єпископ: "Подякуймо Господеві". Народ: "Достойно і праведно - велич і слава Йому... Єпископ: "Ми дякуємо Тобі, Боже, через Сина Твого, Господа нашого Ісуса Христа за те, що Ти просвітив нас об'явленням нетварного Світла. Закінчивши день і досягнувши початку ночі, ми наситились денним світлом, створеним Тобою для нашого задоволення, ми і тепер не маємо нестачі і в вечірньому світлі по Твоїй милості, - святимо і славимо Тебе через єдиного Твого Сина, Господа нашого Ісуса Христа, через Нього Тобі з Ним слава, сила і честь нині..." Народ: "Амінь".

Є опис вечірнього богослужіння, яке звершується у пасхальну ніч: "Диякон приносить у храм світильник і говорить: "Благодать Господа нашого з усіма вами", і весь народ відповідає: "І з духом твоїм". Діти промовляють духовні псальми і пісні, що відносяться до світильника. Весь народ, співаючи разом, відповідає: "Алілуія".

В обох пам'ятках говориться, що світильник в молитовне зібрання вносить диякон. Це, напевне, загальноцерковний звичай. По Єгипетських Церковних Постановах під час внесення дияконом світильника, єпископ вітає присутніх. По іншому опису таке вітання промовляє сам диякон: "В обох випадках перед духовними очима присутніх поставав Христос Спаситель, що неодоразово з'являвся апостолам після Свого воскресіння, коли двері були замкнені, і вітав їх словами: "Мир вам" (Лк. 24, 36. Ів. 20, 19626). Народ відповідав на вітання єпископа або диякона загальноприйнятим тоді в церкві: "І з духом Твоїм". По Єгипетських Церковних Постановах єпископ закликав народ до прославлення Того, Хто невидимо увійшову зібрання разом з внесеним світильником, народ відповідав співом. Потім єпископ читав молитву. Діти співали псальми і пісні. Імовірно, що серед них був і сучасний вечірній гімн "Світло Тихе...", про який вже св.Василій Великий у ІV ст. говорив, як про стародавній. "Батьками нашими, - писав він, - було вирішено не мовчки приймати благодать вечірнього світла, але при з'явленні його дякувати. І хоча ми не можемо сказати; котрий отець був творцем цих промов світильничної подяки, народ в будь-якому випадку виголошує стародавню пісню... - Хвалимо Отця, Сина і Св.Духа".

Отже, ІІІ ст. Було часом, коли традиція вечірньої світильничної подяки, що виникла в християнському побуті на основі старозавітніх богослужінь, утвердилась як церковний обряд, літургічне облаштування якого було ідейно зв'язане з прославлянням невидимо перебуваючого на християнських молитвах Сина Божого - Ісуса Христа.

підготував протодиякон С.Кульчинський

Розділ: Літургіка | Додано:(26.11.2007)
Переглядів: 1909
Використовуються технології uCoz
ВХІД НА ПОРТАЛ


Copyright Ortodox portal LOGOS © 2024 Використовуються технології uCoz