Чт, 17.08.2017, 01:44
 
Головна Реєстрація Вхід
Зробити стартовою / Додати у Вибране / RSS
ГОЛОВНЕ МЕНЮ
РОЗДІЛИ БІБЛІОТЕКИ
Статті адміністратора
Різні статті
Пам’яті пастиря
Спогади про митрополита Даниїла
Догматичне богослів’я
Церковне право
Новий Завіт
Персоналії
Історія
Проповіді
Дідахі
Вселенське Паравослав’я
Історія Древньої Церкви
Літургіка
Патрологія
Статті грецькою
Статті англійською
Молитовник
Молитви
Книга Правил
ОПИТУВАННЯ
Як Вам наш оновлений портал?
Всього відповідей: 381
Головна » Бібліотека » Різні статті

Церква й астрологія


1. Старозавітне вчення про відношення до різного роду марновірств

У великих кодексах Мойсея ми читаємо про заборону займатися усякими видами чарівництва під страхом смерті. „.... Не звертайтеся до духів померлих, та до ворожбитів, і не доводьте себе до опоганення  ними. Я Господь, Бог ваш. А душа, що звертається до померлих духів та до чарівників, щоб блудити за ними, то Я зверну Своє лице проти тієї душі і винищу того з-посеред народу його“ (Левіт. 19,31;20,6).

У Второзаконні ми також читаємо про строге попередження Господа не займатися ніякими видами чарівництва і не спілкуватися з тими, хто цим займається, тому що саме за це захоплення чарівництвом (яке є по суті союзом з демонами) Бог і виганяє народи з їхньої землі, прирікає їх на загибель, землю же ту віддає Ізраїлеві, що був вірний Йому. „Коли ти будеш входити до Краю, що дає тобі Господь, Бог твій, то не навчися чинити такого, як гидота народів цих. Нехай не знайдеться між тобою такий, хто переводить свого сина чи дочку через огонь, хто ворожить ворожбу, хто ворожить по хмарах, і хто ворожить по птахах, і хто чарівник, і хто чорнокнижник, і хто викликає духа померлого та духа віщого , і хто питає померлих. Бо гидота для Господа кожен, хто  чинить таке , і через ті гидоти Господь, Бог твій, виганяє їх перед тобою. Бездоганний ти будеш перед Господом, Богом своїм. Бо ці народи ці, що ти посядеш їх, слухають тих, хто ворожить по хмарах та ворожбитів, а тобі не те дав Господи Бог твій. Пророка з-посеред тебе, з братів твоїх, як я, поставить тобі Господь Бог твій, Його будете слухати...“ (Втор. 18,9-15).

Пророк Ісайя, пророкуючи загибель Вавилона за його нечестя і пагубне заняття магією й астрологією, від імені Господа з іронією говорить: „ Ставай же зі своїми закляттями та з безліччю чарів своїх, якими ти мучилася від юності своєї, може зможеш ти допомогти, може ти настрахаєш! Змучилась ти від великої кількості рад своїх, хай же стануть і хай допоможуть тобі ті, хто небо розрізує , хто до зір придивляється, хто провіщує кожного місяця, що має прийти на тебе! Ось стали вони мов солома: огонь їх попалить, не врятують душі своєї з руки полум’я, це не жар, щоб погріти себе, ані полум’я, щоб сидіти біля нього...(Іс. 47, 12-14).

Тут ми маємо пряму вказівку на безсилля усіх видів чарівництва перед волею і силою Божою і на неминучу кару, що осягає тих, хто займається магією й астрологією чи вдається до допомоги окультистів. При зіткненні магів і волхвів із пророками й іншими духоносними людьми сини пітьми незмінно зазнають поразки. Так, у книзі Вихід (7-9) ми читаємо про те, як волхви і чарівники протистоячи Мойсею, робили чудеса перед фараоном за допомогою чаклунських чарів, але не змогли протистояти силі Божій і зрештою змушені були визнати свою поразку від пророка Мойсея. У книзі Буття (41) розповідається про торжество праведного Йосипа над волхвами і мудрецями єгипетськими, які не змогли при усьому своєму магічному мистецтві вірно витлумачити сон фараону. Пророк Даниїл також багаторазово осоромлює халдейських мудреців і магів (Дан. 2-4, 5).

Усе це пояснюється тим, що свої чудеса і пророцтва сини світла роблять завжди силою Божою, Духом Святим; волхви, що противляться їм, маги, астрологи, використовуючи мистецтво чарівництва, діють силою демонічною і природно зазнають поразки, протидіючи Богу.

У Новому Завіті ми бачимо таке ж непримиренне відношення до усіх видів чарівництва, як і в Старому і таку ж постійну перемогу сил Божих при зіткненні з чарівництвом. Так, апостол Павло виганяє духа пророцтва зі служниці, що пророкувала майбутнє (Дій. 16, 18), хоча здавалося б вона провіщала правду, слідуючи за апостолами і говорячи, що вони „раби Бога Всевишнього, що провіщають нам шлях спасіння“. Але апостол не бажав і істини з нечистих вуст бісівських, даючи тим самим приклад відношення до демонів, навіть якщо вони іноді і віщають правду. Тому що за цим стоїть тільки одне бажання: втягнути в спілкування з метою завоювати довіру, щоб потім погубити.

Той же апостол Павло карає сліпотою Елима - волхва, що противиться євангельській проповіді і намагається відвернути людей від істинної віри (Дій. 13, 8-II). І нарешті, із книги Діянь Апостольських ми довідаємося про те, що під дією апостольської проповіді „...із тих, що займались чарівництвом досить багато хто, зібравши книги свої, спалили перед усіма“ (Дій. 19, 19). У такий спосіб вони відреклися від зв`язку з демонами і засвідчили несумісність віри в Христа і чорнокнижництво.

2. Правила святих отців і освячених соборів Святої Вселенської Православної Церкви:


Правило 24 святого помісного Анкірського собору. Волхвующі, і наслідуючи язичеським звичаям, що вводять деяких у доми свої, заради вишукування чарівництв, чи  заради очищення, такі піддаються правилу п`ятилітнього покаяння, по ступенях установлених: три літа припадання, і два літа молитви без прилучення Святих Таїн.

Правило 36 святого помісного собору Лаодикійського. Не личить освяченим чи паламарям бути чарівниками, чи знахарями, чи числогадателями, чи астрологами, чи робити так звані забобонні дії, або амулети, що є узами для душ їх. Тих що роблять це ми наказуємо відлучати від Церкви. (Нижче приведене 61-і правило Трулльського собору щодо мирян, що займаються гаданнями. Дане лаодикійське правило судить по тім же предметі щодо осіб, що, належачи до кліру, вірять у гадання чи займаються ними самі, причому засуджується це самим категоричним образом під погрозою відлучення від Церкви. Никита, каноніст початку XII в., посилаючись на 24-і анкірське правило і на дане (36-е) лаодикійське, заняття гаданнями називає язичеською справою, невартою християнського світу, а ще менш Православної Церкви.)68

Василя Великого Правило 72. Той, що звертається до гадателів, чи  подібних до них, хай буде під єпитимією стільки ж часу скільки убивця. (Таким чином, для тих, що звертаються до чарівників і ним подібним пропонується двадцятилітня єпитимія.).69

Правило 83. Гадателі і наслідуючі звичаям язичеським, чи ті, що вводять деяких у доми свої, заради вишукування чародійств і заради очищення, хай підлягають правилу шестиріччя: рік хай будуть плачучими, рік слухаючими, три роки з тими, що припадають, і разом хай стоять з вірними, і тоді так приймуться. (Згідно із сьогоденням правилу, ті, котрі вірять чарівникам, піддаються шестирічній єпитимії, а згідно 65-му правилу того ж св. отця — двадцятилітній єпитимії підлягають ті, котрі самі займаються чарівництвом.)70

Правило св. Григорія, єпископа Ниського. Ті ж, що приходять до чарівників, чи віщунів, чи до тих хто обіцяє через демонів учинити деяке очищення чи відвернути шкоду, докладно так досліджуються і так випробовуються: чи залишаючись у вірі в Христа, нуждою захоплені вони до такого гріха, по спричиненим даним їм яким-небудь нещастям, чи нестерпним бажанням швидкого визволення від нього, чи зовсім знехтувавши сповідання, від нас їм довірене, прибігли до посібника демонів. Тому якщо учинили це з відкиданням віри, і для того, щоб не вірувати у Бога, так як сповідують християни, — то без сумніву піддаються осуду з відступниками. Якщо ж нестерпний нестаток, опанувавши слабою їх душею, довів їх до того, звабивши марною надією, — то над цими хай буде виявлене людинолюбство по подобі тих, котрі під час гоніння не змогли протистояти мукам. (Хто займається чарівництвом, гаданням і подібними справами і вірить у них — тим показує, що в Бога не вірить і, отже, він зрадник віри святої. Через це св. Григорій і вважає джерелом дійсного гріха ту ж саму силу душі, від якої виходить і відступництво, і наказує для грішників подібного роду, у випадку їхнього покаяння, ту ж єпитимію, що і для відступників).71

Правило 61 П’ято-шостого (Трульського) Вселенського Собору. Ті, що віддаються чарівникам, чи так званим столоначальникам, чи іншим подібним до них, щоб узнати від них, що схочуть їм відкрити, згідно з колишніми сповіщеними предками про них постановами, такі підлягають правилу шестирічної єпитимії. Тій же єпитимії слід піддати і тих, котрі... з`єднуючи обман з божевіллям, видумують гадання про щастя, про долю, про родовід, і безліч інших подібних видумок: прирівняти до них гадателів по хмарах, тих, що роблять талісманів, і чаклунів. Закоренілих у цьому , і тих що не відвертаються і не тікають від таких пагубних і язичеських вимислів, визначаємо зовсім відлучати від Церкви, як і священні правила велять. Бо що спільного у світла і пітьми, як каже апостол ?  Чи яка частина вірному з невірним? Яка ж згода Христа з веліаром?72 (Чаклунство, гадання і подібні їм справи це правило визначає як сатанинську справу і карає 6-літньою єпитимією усякого, хто цими справами займається; якщо ж такий не покається, а укорінюється у гріху, — підлягає зовсім виверженню з Церкви. Це — стосовно мирян. Якщо ж священик у цих справах викритий буде, якщо він вірить у гадання, якщо він сам віддається чаклунству і гаданням? Про це говорить 36-те правило Лаодикійского собору; Вальсамон же, у тлумаченні цього (61-го) правила, зауважує, що такий священик підлягає негайному виверженню із сану. І тому що це — зрада вірі, і такий священик повинний бути виключений і з Церкви, тому що, займаючись подібними справами, він зі служителя Вічного Бога перетворився в служителя диявола).

У Номоканоні (зводі церковних правил і постанов) сказано гранично ясно: „Які ходять до волхвів, чи волхвуют, чи звіздословлять, шість років хай не причастяться по 1-му правилу Трульского собору і по 80-му правилу Василія Великого, священик же, що діє це – хай буде заборонений у служінні“. (Требник, 1904, с. 195).73

Тут ми бачимо явну вказівку церковної свідомості на демонічне походження усіх видів чарівництва, включаючи неприпустимість спілкування з ними віруючих християн і на строге покарання тих, хто за якимись причинами зважиться на зв`язок з демонами.

3. Святі отці, учителі церкви і їхнє відношення до астрології

Святі Отці Церкви протягом усієї її історії також приділяли велику увагу боротьбі з чарівництвом і астрологією. Вони вказували на фаталізм астрології, непряме виправдання нею зла і богословські наслідки цих положень.

А от що пише блаженний Августин, єпископ Іппонійський: „[Астрологи] приписують небесним тілам причину і того, у чому підвладне волевиявлення кожного з нас, тобто причину схильності до чеснот чи до пороків. З одного боку, смішно заперечувати їх, а з іншого, оскільки багато хто заражені цією оманою, сама необхідність вимагає не залишати цього  у мовчанні. “...

„Але в словах цих звичайно багато нерозумного, а набагато більше нечестивого. Тому що злотворні зірки причину своєї злотворності переносять на Творця свого. Якщо зло для них природне, то Творець — творець зла. А якщо вони робляться злими по своїй волі, то вони живі істоти, обдаровані сваволею, що віддаються невимушеним і вільним прагненням. Стверджувати ж це про речі неживі є вершиною божевілля. Потім, наскільки безглуздим є твердження, що зло і добро приділяється кожному не по достоїнству, але що зірка стає благотворною, тому що знаходиться в такому-то місці, і щоб вона ж робилася злотворною, тому що стикається  такою-то зіркою чи групою зірок, і знову негайно забувала свою злоякісність, якщо трохи ухилилася від відомої фігури! Але про це досить.“...„ Більш того, якщо початок вчинків порочних і доброчесних не від нас залежить, але є наслідком народження; то даремно існують законодавці, що визначають, що нам робити і чого уникати, даремно існують і судді, що нагороджують чесноту і карають порок. Ні злодій, ні убивця не винний у злочині; йому, якби і хотів, неможливо було утримати руки, тому що до цих учинків неминуче спонукувала його необхідність. А більше усіх обманюються працюючі у мистецтві. Бо, хлібороб збере рясні плоди і насіння не кидаючи в землю, і не точачи коси; а купець збагатиться, чи хоче того, чи ні, тому що доля збере йому купи грошей. Великі ж надії християн обернуться у ніщо, тому що ні праведність не буде ушанована, ні гріх засуджений, тому що люди нічого не роблять по власній волі. Тому що де панують необхідність і доля, там не має ніякого місця нагороді за добродійство, а саме це складає перевагу правосуддя“.

„Царства людські улаштовуються взагалі божественним провидінням. Якщо ж хто-небудь приписує це долі на тій підставі, що ім`ям долі називає саму  волю чи силу божественну, такий нехай думку удержить, але вираження її виправить. Тому що навіщо йому не сказати відразу ж того, що він скаже після, коли його запитає хто-небудь, що він розуміє під долею? Адже коли люди чують це слово, вони, відповідно до звичайного вживання його, розуміють під ним не інше що, як вплив відомого положення зірок у той момент, коли хто-небудь  народжується чи зачинається. Цей вплив деякі представляють незалежним від волі Божої, а деякі стверджують, що воно саме на ньому і ґрунтується. Ті, котрі думають, що зірки без волі Божої визначають, що ми будемо робити, які будемо мати блага чи які потерпимо нещастя, повинні бути предметом відрази для всіх, не тільки для сповідуючи істинну релігію, але і для тих, котрі бажають бути шанувальниками яких би то не було, хоча б і помилкових, богів. Тому що подібна думка ні до якого іншого наслідку не приводить , як не до того, що не потрібно рішуче шанувати чи молити ніякого Бога? “...„ Ті ж інші, котрі ставлять у залежність від волі Божої положення зірок, і що визначають певним чином, яким хто буде і що з ним трапиться доброго чи поганого, ті, якщо думають, що вищою божественною владою надана зіркам така влада “...„ ображають небо: тому що по їхніх уяві виходить, що у свого роду ясновельможному сенаті небесному і світлій небесній курії визначається, що повинні бути чинені лиходійства. “...„ Потім, яке місце залишається промислу Божому про справи людські, котрим надається небесна необхідність, коли Господь є Господь і зірок і людей? Якщо ж скажуть, що зірки, хоча й одержують владу від верховного Бога, визначають вищезгадане не по своїй волі, а при відомому сполученні неминучих умов виконують тільки Його веління: у такому випадку чи не варто відразу про самого Бога думати те, що виявилося найвищою мірою невартим приписувати волі зірок? Скажуть, що зірки скоріше позначають згадане, чим роблять його, так що відоме положення їхнє є як би свого роду відома фраза, що пророкує майбутнє, але не вирішальна для нього. Дійсно, такої думки трималися деякі досить учені люди. “... „ Але в такому випадку як це виходить, що вони ніколи не могли пояснити, звідкіля в більшості випадків така різниця між близнюками в житті, у діяльності, у пригодах, у заняттях, у мистецтвах, у суспільному становищі, і в інших умовах життя людського; так що багато людей які чужі їм у цьому відношенні бувають на них більш схожі, чим самі близнюки один на одного, хоча вони в народженні бувають відділені самим незначним проміжком часу, а зачинаються в одне злягання, в один навіть момент?“74

Так, Тертуліан у своїй роботі пише: „Між різними людськими заняттями не можна не помітити деяких мистецтв чи професій, що, сприяють ідолопоклонству. Про астрологів навіть говорити не варто, але тому що один з них надумав виправдати себе в тім, що продовжує займатися цією професією, то я маю намір сказати кілька слів з цього приводу. Я не скажу, що поміщати імена помилкових богів на небі, приписувати їм як би всемогутність і відхиляти людей від піднесення молитов Богу, уселяючи їм віру, начебто їхня доля незмінно визначена зірками, - щоб усе це було рівносильне поклонінню неправдивим богам. Але я стверджую, що астрологія в цьому випадку уподібнюється впалим ангелам, що відійшли від Бога для зваби роду людського... Якщо магія карна, а астрологія її різновид, то разом з видом підлягає осуду і різновид. Так з часу появи Євангелія всякого роду софісти, астрологи, чарівники, маги повинні бути неминуче покарані“ .75

Таціан у „Речі проти еллінів“ пише: „Демони зробили людей жертвою свого відступництва. Вони, показавши людям порядок розташування зірок, як ті, що грають у кісті ввели долю, що далека справедливості, тому що чи суддя хто чи підсудний, такими зробилися по визначенню долі... демони винайшли долю. Підставою до цього для них послужило поміщення тварин на небі. Тому що вони удостоїли небесної почесті тварин, з якими жили по поваленні з неба, - плазуючих, що плавають у водах, чотириногих, живучих у горах, - для того, щоб думали, що і вони перебувають на небесах, і щоб за допомогою розташування зірок переконати, що життя на землі, не завжди логічне і передбачуване, може бути наперед визначеним: таким чином, чи гнівливий хто чи терплячий, помірний чи не помірний, багатий чи бідний хто, таким буває від призначення тих, котрі мають у своєму розпорядженні народження; тому що розподіл Зодіаку є справа богів. Якщо світло одного з них, як говорять, сильніше, то він віднімає славу в інших, і хто переможений нині, знову може бути переможцем. Вони із задоволенням займаються сімома планетами як гравці в кісті. Але ми вище долі, і замість блукаючих демонів знаємо одного Господа незмінного і, не підчиняючись долі, відкидаємо і її основоположників“. 76

Мінуцій Фелікс у своєму „Октавії“, говорячи про римські гадання і пророкування, пише, що якщо в рідких випадках ці пророкування і збувалися на ділі, то це можна пояснити тим, „що між безліччю помилкових пророкувань яке-небудь з них випадково могло потрапити на істину“, і що чарівники й астрологи, що промишляють пророкуваннями „не тільки знають демонів, але і за допомогою їхньою роблять усі свої витівки, схожі на чудо: по їхньому вселянню і впливу вони роблять свої чари, змушують бачити те, чого насправді немає чи навпаки не бачити того, що є. Перший з таких магів за словами і справами своїм Сосфен (Остан)...“ 77 - , тобто той самий маг, що, як ми уже вказували, з`явився одним з перших розповсюджувачів астрології в Елладі.

У першій половині 16-го сторіччя на Русі стало поширюватися безліч марновірств. Мудреці, що приїжджали із Заходу, привозили із собою багато книг по астрології й інших окультних науках.79 Великим захисником Віри Церкви Христової Православної проти пагубних марновірств став Преподобний Максим Грек (†1556). Він написав цілий ряд слів і послань проти „звездочетцев“ — астрологів, і ці його твори не утрачають своєї актуальності й у наш час.

От назви деяких його творів проти марновірств і марновірних учителів. „Про те, що Промислом Божим, а не зірками і навкруги щастя влаштовується людська доля“. „Проти тих, котрі намагаються за допомогою розглядання зірок пророкувати майбутнє, і про вільну волю людини“. „Повчальне послання до деякого князя про облудність астрології і втішливе для живучих у скорботах“.

У своїх творах проти марновірств преподобний Максим Грек приводить численні приклади зі Священного Писання, з історії церковної, а також повчання святих Отців Церкви — Святителів Василя Великого і Григорія Богослова, блаженного Августина, преподобних Максима Сповідника й Іоанна Дамаскіна. Викриваючи розповсюджувачів гороскопів, преподобний Максим Грек пише: „Божевілля їхнє і облудність незначної їхньої хитрості всякий може зрозуміти з того, що кожен з них, а їх дуже багато, описує щороку свої довгі міркування, які і пропонує для розпродажу на ринках, де усі про одне й те саме пишуть, і не можна знайти жодного з цих міркувань, щоб воно було згідне з іншим. Тому що кожен, розуміючи по своєму вплив тієї чи іншої зірки, по-різному описує її. Цього з ними не сталося б, якби їх наука була істинна. А як основа в них не вірна і не тверда, те і все походить від них — брехливе“.

У листі невідомій особі, що супроводжувала його, він пише, що посилає працю, „яка відкидає усю принадність астрологічну і всяке чарівниче нахабство, бісами винайдене“81 .Преподобний Максим Грек звертається до Бога: „Як я, створений по Твоєму божественному образу і подобі, тобто вшанований даром свободи волі, і одержав силу і дію блага і праведності — невже я дією якоїсь недоброї зірки можу бути схилений до здійснення зла, як безсловесна худоба, яку господар тягне на прив`язі? Ні, я ніколи не погоджуся з цим безбожним вченням божевільних зіркарів, що позбавляє мене свободи волі!“ „Тому що Творець обдарував нас волею волі, ми владні над своїми справами...А всі зірки підлеглі тобі, тому що усі вони створені заради тебе, щоб служити тобі, а не володіти тобою“. 82

Тому, хто захоплюється гаданням, буде корисно наступне повчання святителя Василія Великого: „Не цікався про майбутнє, але з користю май у своєму розпорядженні сьогодення. Тому що яка тобі вигода передбачити майбутнє? Якщо майбутнє принесе тобі щось добре, то воно прийде, хоча ти і не знав заздалегідь. А якщо воно скорботне, навіщо дочасно мучитися скорботою? Чи хочеш упевнитися в майбутньому? Виконуй запропоноване Євангельським Законом і очікуй насолоди вічними благами“.83

Взагалі неможливо знайти когось із християнських письменників який би не викривав у своїх творах певного роду марновірства. Це тільки невеличка частина цього літературного християнського спадку.

І як ми бачимо, святі отці Церкви одностайно виступають проти астрології, викриваючи її як різновид магії, засіб спілкування з демонами, а астрологів порівнюють з „ впалими ангелами, що зваблюють рід людський“ і строго забороняють спілкування з цими „ворогами Божими“. Особливої уваги заслуговує висловлювання Таціана, що показало божевілля астрологів, що нарекли сузір`я іменами тварин, планети - іменами неправдивих богів, а потім з характеру останніх стали виводити долю людини чи держави в залежності від розташування цих „небесних тварин“.

4. Причини збігу деяких астрологічних пророкувань з реальністю

Збуваються тому, що це закони, чи тому, що це дія і вплив злих духів? І те і інше має смисл і правильне, і діє.85 Чи є закони, що існують самі по собі, чи є деякий законоположник? Закони самі по собі не існують. Є хтось, хто ці закони ввів у дію. Закони приймають, а потім вони починають діяти. Але і закони природи, і закони духовного життя принципово не відрізняються від законів державних: є деякий законоположник. От Господь поклав, щоб були такі закони природи і духовного і морального життя, — і от вони діють. Чи погано, чи добре, чи пручаємося ми, але вони діють. А є інший законоположник, що хоче, щоб діяли інші закони: закони зла, закони користі, закони визначеної фатальності, — скажемо так, закони вічної смерті. І ці закони будуть теж діяти, якщо людина виявляє себе як законослухняний громадянин. У даному випадку людина повинна виявити деяку свою волю. Наприклад, хтось говорить: „Мені циганка нагадала, що такого то числа зі мною щось трапиться. Я повірив, і це зі мною відбулося“. У такий спосіб людина виявляє повну згоду на втручання деяких невідомих їй сил у її власне життя.

Дуже переконливо звучить і доказ Мінуція Фелікса, що деякі пророкування збуваються по двох причинах: 1) через випадковий збіг; 2) через чарівницькі дії гадателів, що у ряді випадків можуть довідатися про прийдешні події від демонів, що чи побачили чи довідалися про ці події, чи самі брали безпосередню участь у їхній підготовці.

Крім вищенаведених висловлень святих отців і вчителів Церкви про причини збігів деяких положень астрологічних гороскопів з реальністю, нам хотілося б привести ще один фактор, що пояснює суть цих збігів.

За законами, даними Богом, у світі відбувається взаємодія матеріальних об`єктів, і зокрема, вплив сонця, місяця й інших небесних світил і планет на живу і неживу матеріальну природу землі. Людина, будучи своєрідним мікрокосмосом, що з`єднує в собі духовні і матеріальні начала, природно, випробує на собі цей вплив. Так, наприклад, професор Чижевський у своїх роботах показав залежність епідемій холери і деяких інших захворювань від рівня сонячної активності.88  Відомий вплив фаз місяця на психічний стан визначеного контингенту людей (так зване явище лунатизму при повному місяці). Бачимо, що за аналогією можна говорити і про вплив інших небесних тіл на фізичний і психічний стан людини і навіть, деякою мірою, на формування його характеру, індивідуальних фізичних і психічних здібностей.

Імовірно, зазначені знання були також дані астрологам впалими духами. При знанні визначених фізичних і психічних властивостей людського організму, а також можливих результатів впливу на нього космічних випромінювань у визначений момент часу можна припускати те чи інше поводження, фізичний чи психічний стан людини. Звідси бувають деякі збіги між пророкуваннями гороскопа і реальністю.

Але характерно, що більшість пророкувань астрологів не сповнюється. Це пояснюється тим, що, крім астрономічного фактора, індивідуальні психофізичні особливості людини визначають його спадковість, географічне місце народження, виховання, харчування і безліч інших другорядних факторів. Що ж стосується долі людини, її життя і смерті, то до всіх перерахованих вище факторів додається ще один, котрий і є головним і визначальним - промисел Божий про людину. Особливо про людину віруючу, християнина, що віддається волі Божій і постійно шукає її. Така людина знаходиться під особливим дією Господа. Сказано в Євангелії від Матфея: „Чи не два малі птахи продаються за один ассарій? І ні одна з них не упаде на землю без волі Отця вашого. У вас же і волосся на голові усе полічене;“ (Мф. 10, 29-30). Нехристияни ж, у силу неналежності істинному Богу, деякою мірою віддані на волю випадку, і їхній життєвий шлях складається з багатьох складових, у яких фізичні і психічні природні задатки, а також космічний вплив небесних тіл грають уже велику роль. От чому для християнина вірність астрологічних пророкувань має практично нульову ймовірність, а для язичників визначену, хоча і досить низьку, ступінь збігу.

5. Астрологія в сучасності.

Тепер, коли у виді усього вищевикладених ми можемо зробити висновок про демонічне походження астрології і магії, про їхній згубний вплив на земні цивілізації, що їх використовують, про однозначно негативне відношення християнської церкви до усіх видів окультизму, давайте розглянемо картину розвитку астрології у сучасний час у нашій країні.

Над вірою сміючись, храми руйнували, релігійні книги спалювали. Вакуум, що утворився в душі, намагалися заповнити атеїстичним маренням, матеріалістичним безглуздям. І багато людей у силу свого виховання прийняли це і стали цим жити. Зараз безумність цих ідей стала очевидна для усіх. Сучасна людина потягнулася до духовного життя, і їй відразу пропонують нову духовну їжу - окультизм. Не озброєний християнською вірою, знанням Священного Писання і пророцтв про майбутнє світу і пришестя антихриста, сучасна людина не в змозі правильно оцінити нав’язуваних їй окультних навчань. Зголодніла по духовній їжі, він  поглинає всяку містичну отруту, пропоновану йому визначеними силами. Цим користуються уловлювачі душ, що навіть часто і не ховають своїх намірів. Їм треба виховати новий тип людей „з окультними властивостями“. Потрібно виховати людей у тім дусі, котрий визначить можливість приходу лже месії, антихриста, що спробує, як і передвіщено в Апокаліпсисі, знищити християнство і насадити інший тип релігії, що полягає в поклонінні йому, антихристу.


Із книги "Релігійне марновірство в сучасному світі"
Розділ: Різні статті | Додано:(30.11.2007)
Переглядів: 753
Використовуються технології uCoz
ВХІД НА ПОРТАЛ


Copyright Ortodox portal LOGOS © 2017 Використовуються технології uCoz