Ср, 20.09.2017, 15:00
 
Головна Реєстрація Вхід
Зробити стартовою / Додати у Вибране / RSS
ГОЛОВНЕ МЕНЮ
РОЗДІЛИ БІБЛІОТЕКИ
Статті адміністратора
Різні статті
Пам’яті пастиря
Спогади про митрополита Даниїла
Догматичне богослів’я
Церковне право
Новий Завіт
Персоналії
Історія
Проповіді
Дідахі
Вселенське Паравослав’я
Історія Древньої Церкви
Літургіка
Патрологія
Статті грецькою
Статті англійською
Молитовник
Молитви
Книга Правил
ОПИТУВАННЯ
Православна Церква в Україні повинна бути?
Всього відповідей: 783
Головна » Бібліотека » Різні статті

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ ПАТРІАРХА ФІЛАРЕТА
 
Дорогі браття і сестри!
Христос народився, славімо Його!
 
Знову радісно і з духовним піднесенням святкує Православна Церква Різдво Господа нашого Ісуса Христа. Християни звикли відзначати Різдво Христове як традиційне народне свято, часто не задумуючись над його значенням і сенсом. У чому ж полягає сенс Різдва Христового?
В тому, що Син Божий – одна із Трьох іпостасей Святої Трійці – Творець всесвіту, з’єднавшись з нашою людською природою через народження від Пресвятої Діви, не від чоловіка, а від Духа Святого, – оновив наше єство, визволивши його від гріха і смерті. Ми це сповідуємо, коли читаємо або співаємо Символ віри, також коли співаємо колядки, в одній із яких є такі слова: „Ой радуйся, земле, Син Божий народився!”.
Тому після Різдва Христового для віруючих нестрашна смерть, бо Христос оновив людську природу, визволивши її від гріха, а Своїм воскресінням із мертвих подолав смерть і дав нам надію на воскресіння в час Свого другого пришестя.
Якби не було Різдва Христового, то не було б ні Голгофи, ні смерті, ні воскресіння. Різдво Христове є початком і основою нашого спасіння.
Перед народженням Христа Спасителя темрява гріха настільки оволоділа людством, що не тільки люди забули істинного Бога, але, здавалося, що й Сам Бог забув людей. Світ перебував у темряві гріха. Коли людство гинуло від моральної зіпсованості, помираючи духовно раніше ніж тілесно, тоді Сам Бог з любові до Свого творіння зійшов на землю, щоб „знайти і спасти, що загинуло” (Лк. 19, 10). Син Божий не прийшов на землю як цар – у славі. Він народився не в багатому палаці, оточений слугами й воїнами. Бог прийшов у світ через бідний вертеп, куди заганяли худобу в холодні ночі. Пречиста Діва Марія сповила немовля Ісуса і поклала не в царську колиску, а в ясла на сіно.
Гордість найвищого ангела була причиною зла у світі. Тому Бог обрав смирення засобом спасіння людей. Без смирення немає правдивого духовного життя. Апостол справедливо сказав: „Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать” (Як. 4, 6).
Ми живемо в такий період історії, як і перед Різдвом Христовим; як тоді, так і тепер людство відкинуло Бога, як центр історичного процесу, і поставило на Його місце людину з її правами. Європейська цивілізація, в основі якої лежить християнство, завдяки вічним незмінним духовним цінностям створила неперевершені матеріальні цінності. Але сьогодні Європа забуває, що вона досягла цього завдяки високому моральному стану суспільства.
Сьогодні християнський світ став не таким, яким він був раніше. Христос Спаситель сказав Своїм послідовникам, тобто християнам: „Ви – сіль землі. Якщо ж сіль втратить силу … Вона вже ні до чого не придатна, хіба що бути викинутою геть на потоптання людям” (Мф. 5, 13). Чи не втрачають християни сьогодні свою силу? У наш час християни поділяються на практикуючих і непрактикуючих. Практикуючі християни – це ті віруючі, які не тільки вірять у Бога, але й моляться Йому, відвідуючи храми Божі, і живуть за заповідями Божими. Непрактикуючі християни – це ті, що прийняли Таїнство Хрещення, але живуть без Бога, за законами гріховного світу. Таких у Європейській цивілізації, в тому числі і в Україні, – більшість. Тому рівень моральності в європейських країнах падає, населення різко скорочується, християнські шлюби майже зруйновані, – і все це стає загрозою для Європейської цивілізації. Навіть у церковному середовищі мораль упала до неприпустимого рівня. Не тільки миряни, але й священнослужителі забувають про своє високе християнське покликання.
Треба серйозно задуматися над тим, як вдихнути християнський дух в усі ділянки суспільного життя: науку та освіту, культуру та охорону здоров’я,  державотворення та підприємництво, політику та дозвілля. Це треба робити не тільки заради Царства Божого і вічного життя, а навіть заради самозбереження. Духовне відродження можливе тільки в Бозі і в любові до Нього і до людей. Любов є змістом і рушійною силою земного та вічного життя. Кожна людина повинна любити Бога, – любити не тільки із вдячності, але головним чином тому, що в любові до Бога полягає сутність життя всіх розумних істот. Ось чому Ісус Христос сказав, що любов до Бога – це перша і найбільша, а значить і найважливіша заповідь. Друга заповідь Божа – любити ближнього, як самого себе (Мф. 22, 36–40).
Релігійне протистояння серед Православних Церков не сприяє ні духовному відродженню, ні консолідації українського суспільства. Останнім часом з’явилася надія на утворення єдиної Помісної Української Православної Церкви, але зовнішні та внутрішні противники цієї святої справи свідомо чи несвідомо стоять на перешкоді. Однак, незважаючи на всі труднощі, в Україні буде єдина Православна Церква.
Без Української Церкви не буде Української держави, а без Української держави не може бути Української Церкви. Ми, покладаючись на Бога, впевнені, що будуть і Українська держава, і Українська Церква. Різдво Христове вселяє в нас надію на все світле, добре й вічне.
У цей святковий день сердечно вітаю Вас, дорогі браття і сестри, і всіх християн України з Різдвом Христовим і Новим роком. Поздоровляю зі святом і наших земляків – українців, розсіяних по всьому світу, в Америці і Канаді, в Європі і Австралії, які люблять свою Батьківщину і дбають про Українську державу. Вітаю з Різдвом Христовим Президента України Віктора Ющенка, Верховну Раду, уряд і Збройні сили України. Нехай Господь, за молитвами Церкви, дасть їм мудрість, натхнення і силу вірно служити українському народу за заповідями Божими і вести нашу державу європейським шляхом розвитку з Богом у душі. У ці різдвяні дні помолимось, щоб Господь, Який народився у Віфлеємській печері зігрів наші домівки, зміцнив здоров’я і наповнив наші спустошені душі миром і радістю.
Прославляючи народження Христа Спасителя, дякуємо Йому за всі Його благодіяння до нас, за радість і скорботи, за Його безмежну любов до нас, грішних. Нехай Господь буде милостивим до нас у випробуваннях нашої віри та любові і пронесе мимо нас чашу Свого праведного гніву за гріхи і беззаконня наші.
Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з усіма нами.
Христос народився, славімо Його!

ФІЛАРЕТ, Патріарх Київський і всієї Руси-України

Київ, Різдво Христове 2007/2008 рр.

Розділ: Різні статті | Додано:(25.12.2007)
Переглядів: 1136
Використовуються технології uCoz
ВХІД НА ПОРТАЛ


Copyright Ortodox portal LOGOS © 2017 Використовуються технології uCoz