Пн, 25.09.2017, 20:48
 
Головна Реєстрація Вхід
Зробити стартовою / Додати у Вибране / RSS
ГОЛОВНЕ МЕНЮ
РОЗДІЛИ БІБЛІОТЕКИ
Статті адміністратора
Різні статті
Пам’яті пастиря
Спогади про митрополита Даниїла
Догматичне богослів’я
Церковне право
Новий Завіт
Персоналії
Історія
Проповіді
Дідахі
Вселенське Паравослав’я
Історія Древньої Церкви
Літургіка
Патрологія
Статті грецькою
Статті англійською
Молитовник
Молитви
Книга Правил
ОПИТУВАННЯ
Православна Церква в Україні повинна бути?
Всього відповідей: 783
Головна » Бібліотека » Різні статті

Релігія і моральність та їх взаємовідношення
Питання про моральне життя, як важливу  умову в справі Богопізнання, а в  кінцевому результаті – спасіння людини являється вкрай актуальним,  до нього, власно зводиться вся християнська етика, яка, в свою чергу, і складає цілу науку, що називається Моральним богослів’ям. Тому ні жодна  інша наука, ні мистецтво, які хоч  і  надають  часткову етичну насолоду, не можуть надати нам того, що називається душевним миром, спокоєм совісті. Воно не вирішує для людини загадки життя, не звільняє грішника від докорів совісті і не дає нам тих благодатних духовно-лікувальних засобів, якими релігія підтримує і зміцнює людину в моральному житті. Моральне богослов’я  займає одне із важливих місць серед інших богословських наук і має органічно споріднений  зв’язок із ними. Так як призначення людини полягає в Богоуподібненні, яке набувається і стає доступним тільки тоді, коли при всіх складнощах  і  схильності людської природи до гріха серце людини повинне бути чистим для пізнання абсолютної моральності, якою володіє Бог: ”Блаженні  чисті  серцем, бо вони  Бога побачать” (Мф.5,2). Умовою ж  пізнання  Бога  являється морально-чисте, святе життя, життя, яке наслідує вчення  Ісуса  Христа, Його  Євангеліє, Його приклад. Тому питання про взаємне відношення  між  релігією і  моральністю складає одну зі складових  і  невід’ємних  частин  її  органічної  природи.
Релігія складає основу моральності. Релігія може бути уподіблена  кореню рослини, а  моральність – стовбуру  і  гілкам. Релігія дає живе живлення  і  повне освячення моральності. Історія людства свідчить, що  з  упадком  релігійності занепадала і  моральність. А  без моральності  релігія  не може бути  істинною. Тісний  зв’язок релігії  і  моральності пояснюється близькою  їх  природою, присутністю  в  них  однакових складових частин:
релігія має моральний характер, і моральність має релігійний характер;  в  релігії є елемент не тільки залежності, але і свободи (свобідного відношення людини до Бога), і в моральності є елемент не тільки свободи, але  і  залежності  (тобто, залежності  людини  від  волі  Божої).
Психологічною основою релігії служить релігійне почуття, а моральною основою-основне моральне почуття. Релігійне почуття характеризується прагненням до безкінечного; моральне почуття-прагненням до істинно доброго. Кінцева мета релігійних прагнень-безпосереднє єднання з Богом, пошук шляхів спілкування з Ним3. Метою моральних прагнень є досягнення можливо богоподібного морального удосконалення, згідно заповіді Спасителя: “Будьте досконалі, як Отець наш Небесний Досконалим є” (Мф. 5, 48).
Однак  релігія, з  моральністю, знаходиться  в такому тісному зв’язку, що розділити їх можливо лише тільки теоретично. В дійсності вони не роздільні. Їх взаємозв’язок поміж собою настільки органічно споріднений  і  догматично глибокий, що неможливо уявити ні релігії в  її  чистому вигляді без існування досконалої моральності, ні досконалої моральності без релігії. Тому вони існують разом: де немає останньої, там немає першої, як на те вказує святий апостол Іоан: ”Не люблячий брата свого, якого бачить, як може любити Бога, Якого не бачить?.. І  друга заповідь, щоб люблячий любив брата свого” (Ін. 4, 20).
Таким чином, любов до ближнього чи брата є душею моральності, а любов до Бога – душею релігії. Звідси випливає наступне: моральність без релігії є деревом, відірваним від свого кореня; релігія ж без відповідної моральності – це дерево без плоду. В тих випадках, коли релігійні вимоги співпадають з моральними, коли останні отримують санкцію від релігії, релігійні начала стають більш могутнім мотивом для збереження моральних  відношень  між  людьми  і  укріплення  індивідуальної  моральності, ніж  мотиви  суто  моральні.
Справжнє бажання благочестивих людей, жити так, як приписує Православна Церква, випливає із їх релігійно-природньої потреби душі.   Для таких людей вищим щастям  і  вищим благом є виконання волі Божої як благочестям, так і добрим моральним життям. Виконуючи волю Божу, людина знаходиться у стані Богосинівства  і  благодатної приналежності до Церкви Божої. В цьому і полягає вище значення і мета людського життя. Бо Господь сказав: “Шукайте  перш  за  все Царства Божого і правди Його” (Мф.6,33). Слід також зазначити, що людина, як вінець творіння, має сильне бажання морального добра і блага, в котрому має природну потребу.
Релігія забеспечує, оживляє і підсилює моральну відповідальність саме тим, що постійно нагадує людині: людських очей і суду ти можеш уникнути, але Божих – ніколи, бо будь-яку людину Бог приведе на свій праведний суд.
Таким чином, логічно  стає зрозумілим, що  нажаль моральна  свідомість людини пошкоджена гріхом. Але  для  повернення  того  виду, в  якому  вона повинна була бути початково-чистою  і  непідкупною, - людині необхідна благодатна допомога Божа. І саме християнська релігія, а не будь-яка інша, пропонує  нам найвищий  зразок моральності,- ідеал Божественного страждання і Божественного прославлення, який явив людям для їх  спасіння  Ісус  Христос.

дияк. Іван  Кикуш
Розділ: Різні статті | Додано:(04.11.2007)
Переглядів: 1001
Використовуються технології uCoz
ВХІД НА ПОРТАЛ


Copyright Ortodox portal LOGOS © 2017 Використовуються технології uCoz