Сповідуючи
віру, що Бог створив світ, Православна Церква приписує цю велику справу не
якійсь одній Особі Пресвятої Тройці, але всім Особам разом. Ця віра
сповідується Церквою з самого початку свого буття. Так, вже в перших
(хрещальних) символах, ця істина виражена чітко і однозначно. Бог Отець прямо
називається Творцем; про Сина говориться, що через Нього все сталось;
а Духа Святого називає Животворящим. А в Посланні Східних патріархів про
православну віру, ця істина виражена, ще більш чіткіше і однозначно: “...віруємо,
що Триіпостасний Бог, Отець, Син і Святий Дух, є Творець всього видимого і
невидимого”.
В Святому
Письмі ми знаходимо чітко-позитивне підтвердження такої віри. Причому, вчення
Святого Письма про участь всіх Осіб Святої Тройці в справі творіння, ми можемо
розділити на:
1) Вчення про
творіння Богом світу, взагалі.
2) Вчення про
участь у творінні світу кожної Іпостасі.
Загальне
вчення: “На початку створив Бог небо і землю” (Бут. 1,1), “Я – Господь,
Який робить це все!” (Іс. 45, 7), “Своєю Він силою землю вчинив, Своєю
премудрістю міцно поставив вселенну, і небо напнув Своїм розумом...” (Єр. 10,
12), “Словом Господнім учинене небо, а подихом уст Його все Його військо.” (Пс.
32, 6), “Той, хто збудував усе, є Бог.” (Євр. 3, 4), “Бог створив світ і все,
що в ньому” (Дії. 17, 24), та цілий ряд інших
вказівок.
Тепер
перейдемо до вказівок Святого Письма щодо творчої участі всіх трьох
божественних Іпостасей.
Учать
у творінні світу першої Іпостасі – Бога Отця:
“...в нас один Бог Отець, від
Котрого все...” (1Кор. 8, 6). А в словах
апостольської молитви сказано: “Владико Боже, котрий створив небо й
землю, і море та все, що в них!” (Дії. 4, 24).
Участь
у творінні світу другої Іпостасі – Бога Сина:
“Все через Нього сталось, і
без Нього ніщо не сталось, що сталось”. (Ін. 1, 3). В посланнях апостольських: “Один Господь Ісус Христос, через
Котрого усе...” (1Кор. 8, 6). “Бо Ним створене все, що на небесах і що на
землі, видиме і невидиме; чи престоли, чи господства, чи начальства, чи власті,
- все Ним і для Нього створено... “ (Кол. 1, 16).
Участь
у творінні світу третьої Іпостасі – Бога Духа Святого:
“Дух Божий мене учинив, і
оживляє мене Всемогутнього подих.” (Іов. 33, 4),
— виголошує праведний Іов. А псалмоспівець Давид виголошує: “Словом
Господнім учинене небо, а подихом уст Його все його військо”. (Пс. 32, 6). І святий тайновидець Мойсей, зображаючи творіння
світу Богом показує і животворчу участь у цьому процесі – Святого Духа: “Дух
Божий ширяв над поверхнею води.” (Бут. 1, 2), а
що значить ширяв, якщо не оживляв, — запитують святі отці? І святі отці та
вчителі церкви, розкриваючи вчення про творіння Богом світу взагалі, в той-же
час зосереджують нашу увагу на особисту участь кожної Іпостасі в справі
творіння, - Бога Отця, Бога Сина і Бога — Духа Святого, — зауважуючи при цьому,
що не кожен окремо, а всі разом, вони створили всесвіт. А щоби визначити, в
чому саме полягала творча участь кожної Іпостасі, — святі отці вчили, що: “Отець
створив світ через Сина, в Дусі Святому”, або “Все від Отця через Сина в Дусі
Святому”. (Св. Феофіл Антіохійський.) Причому,
своє вчення отці церкви виражали не в тому розумінні, що Бог Син і Дух Святий
знаходились в рабській, чи якійсь іншій залежності від Бога Отця, і
використовувалися ним як бездушне знаряддя, а в тім, що Вони приймали творчу
співучасть у справі творіння Богом світу. І таке вчення знаходить своє
підтвердження у Святому Письмі де чітко говориться про творчу участь кожної
Іпостасі: Отця: “Усе ж від Бога...” (2Кор. 5, 18). Все через Сина: “Все через Нього сталось...”
(Ін. 1, 3), та інші. Все в Дусі Святому: “...через
Нього і ті й інші маємо доступ до Отця в одному Дусі.” (Єф. 2, 18).
Святий
Григорій Богослов, роз’яснюючи приведену вище думку, говорить: “Бог
Отець видумує, по-перше, ангельські і небесні сили, — і думка стала справою,
котра виконана Словом і довершена Духом.”
(Слово 33) Святий Василій Великий вказує, що в творінні Бог Отець – є початкова
причина всього, Син – причина творча і Дух Святий – причина звершуюча. Так-що,
все що існує приводиться в буття по волі Отця, дієвістю Сина і присутністю Духа
Святого. Але це не значить, що початок в трьох, і кожна окремо недосконала, чи
дія кожної із Них недостатня. Тому що: “ні Отець, созидаючий єдиним
бажанням, не мав би потреби в Сині, однак, хоче через Сина: ні Син,
діючий подібно Отцю, не мав-би потреби в сприянні, однакож і Він хоче звершувати
через Духа.” Бо: “Словом Господнім
учинено небо, а подихом уст Його все Його військо”. (Пс. 32, 6). Слово ж – це
Слово, яке “Споконвіку, було у Бога, і Слово було Бог.” (Ін. 1, 1) і Дух уст
божих, - це “Дух істини, який від Отця виходить” (Ін. 16, 26). Тому уявляй
Трьох – наказую - чого Господи, сизидаюче Слово і стверджуючого Духа”. (Слово
про Святого Духа.)
До
цього треба добавити що, — вчення про участь всіх осіб Пресвятої Тройці у
справі творіння витікає із вчення про Їх сутність і досконалу нероздільність по
Суті і по властивостям, за виключенням ознак особистих. А також сам порядок і
міра участі Кожного із Них в цій справі повністю відповідає Їх особистому
порядку в відношенні між Собою.
|
