Нд, 17.12.2017, 08:16
 
Головна Реєстрація Вхід
Зробити стартовою / Додати у Вибране / RSS
ГОЛОВНЕ МЕНЮ
РОЗДІЛИ БІБЛІОТЕКИ
Статті адміністратора
Різні статті
Пам’яті пастиря
Спогади про митрополита Даниїла
Догматичне богослів’я
Церковне право
Новий Завіт
Персоналії
Історія
Проповіді
Дідахі
Вселенське Паравослав’я
Історія Древньої Церкви
Літургіка
Патрологія
Статті грецькою
Статті англійською
Молитовник
Молитви
Книга Правил
ОПИТУВАННЯ
В якій сфері суспільного життя Церква повинна приймати активну участь?
Всього відповідей: 510
Головна » Бібліотека » Новий Завіт

Історія тексту Нового Завіту

Оригінали апостольських творів до нас не дійшли, вони не збереглися, як і перші копії оригіналів Новозавітних книг. Головна причина полягає в тому, що перші священні Книги писалися на досить нестійкому матеріалі — папірусі.
Писалися книги тростиною й чорнилом. Листки папірусу підклеювали один до одного, і виходив сувій. Аж у ІІІ ст. почали переписувати Святе Письмо на пергамент.
Папірус з’явився в ІІІ тисячолітті до Р. Х. в Єгипті. Його виготовляли з серцевини спеціальної тростини, яка росла тільки в долинах Нілу. І протягом тисячоліть Єгипет забезпечував папірусом весь Схід. У 283 р. до Р. Х. виникає маленьке царство Пергам на березі річки Кайкас, що впадає в Егейське море, нині — просто місто Бергамо. Цар тодішнього царства Пергам захоплювався інтенсивним розвитком науки й писемності. А це викликало конкуренцію з Єгиптом, через що Єгипет припинив продавати пергамському цареві папірус. Саме таке критичне становище привело до винайдення нового письмового матеріалу. Але хоч пергамент з’явився ще в ІІ ст. до Р. Х., його широкому використанню перешкоджала досить висока ціна. І прості, небагаті Христові учні писали свої книги на простому, дешевому матеріалі — папірусі.
Крім того, саме через високу ціну пергаменту багато переписувачів користувалися старими рукописами, які попередньо стирали, вичищували і писали свій новий текст. Такі рукописи носили назву палімпсест, тобто «раніше вичищений, стертий». Папірус увійшов у користування аж у VIII ст.
При переписуванні книг часто виникало багато помилок як навмисних, коли сам переписувач по-своєму трактував те чи інше місце, так і ненавмисних. Але змістове значення тексту від цього особливо не мінялося.
У давніх текстах самі слова писалися без наголосів і розділових знаків, до того ж із скороченнями, отже, читати такі рукописи дуже важко.
Букви в рукописних текстах до VI ст. включно були тільки великі, вони швидше вимальовувалися, а не писалися. Така форма письма носить назву «маюскули», або «унціали» (від слова «унція»). До нашого часу дійшло 250 таких рукописів. З VII ст. з’являються рукописи, писані вже курсивним шрифтом, які носять назву «мінускули».
З ХVIII ст. для зручності при вивченні та дослідженні рукописних текстів маюскули позначали буквами алфавіту, пізніше, при збільшенні числа знайдених рукописів, до букв додавали індекси. Мінускули позначали просто числовим номером. При позначенні папірусів перед номером ставили латинську букву «Р». Останній віднайдений папірус має позначення.

Апологія християнства (прот. Димитрій Садов'як)
Розділ: Новий Завіт | Додано:(18.11.2007)
Переглядів: 1203
Використовуються технології uCoz
ВХІД НА ПОРТАЛ


Copyright Ortodox portal LOGOS © 2017 Використовуються технології uCoz