Сб, 24.06.2017, 15:48
 
Головна Реєстрація Вхід
Зробити стартовою / Додати у Вибране / RSS
ГОЛОВНЕ МЕНЮ
РОЗДІЛИ БІБЛІОТЕКИ
Статті адміністратора
Різні статті
Пам’яті пастиря
Спогади про митрополита Даниїла
Догматичне богослів’я
Церковне право
Новий Завіт
Персоналії
Історія
Проповіді
Дідахі
Вселенське Паравослав’я
Історія Древньої Церкви
Літургіка
Патрологія
Статті грецькою
Статті англійською
Молитовник
Молитви
Книга Правил
ОПИТУВАННЯ
Як Вам наш оновлений портал?
Всього відповідей: 381
Головна » Бібліотека » Проповіді

Проповідь про шанування дня Господнього
Дорогі брати ісестри! Сьогодні ми почули розповідь євангелиста Луки про зцілення Христом-Спасителем жінки, яка 18 років була скорчена, не могла підвести свої очі до неба. (Лк. 13, 10-17) Але євангелист акцентує нашу увагу на тому, що це чудо звершилось в суботу. Господь зціляв незалежно від дня. Безліч людей приходило до Спасителя почути Його вчення, а найперше оздоровитись, отримати допомогу. І жодному з тих, хто з вірою приходив і з надією, просив про допомогу – не відходив, не отримавши допомоги. Ось ця жінка прийшла, знаючи, що Господь буде в синагозі в суботній день. Але ми не бачимо щоб вона насмілилась вголос попросити про зцілення. Однак Господь, покликавши її – зцілив на очах у всіх. В той же час, супротивники, які бачачи чудеса і знаючи, що це є Божий Посланець – Месія, вчинили навпаки. Вони вирішили перед народом осоромити цього Великого Вчителя. І тому старійшина синагоги звертається не до Христа-Спасителя, а до людей, ніби повчаючи їх, що ніби вони не розумні, спокушають Вчителя порушувати закон. Отже, цей старійшина сказав: “Є шість днів, в які дозволено робити, в ті і приходбте зцілятися, а не в день суботній” (Лк. 13, 14). Таким чином, він хотів показати, що Месія-Христос Вчитель, якого сприймав народ є порушником закону. А якщо це так, то Він не може бути святим, не може бути від Бога, бо хіба може бути порушник Закону від Бога? Але ви чули, як Господь коротко і зрозуміло відповів, цьому старійшинові. “Лициміре!  Чи невідв’язує кожен з вас у суботу вола свого або осла від ясел, і не веде напувати? А цю дочку Авраамову, яку зв’язав сатана ось вже вісімнадцять років, чи не належало визволити від цих пут у день суботній?” (Лк. 13, 16-17). І євангелист продовжує далі: “Противники Його засоромились, і весь народ радів” (Лк. 13, 17).
З цієї короткої розповіді про зцілення, яке сталося у суботу є дуже багато повчального. Але найперше, хочеться пригадати і інші випадки про ставлення до суботи і її призначення, тому що в наш час, вже біля двох тисяч років потому як це відбулось знаходяться люди, які разом з тими лицемірами докоряють і звинувачують нас, християн, Церкву і Самого Христа в тому, що ми порушуємо суботу, вказуючи на те, що Сам Господь встановив суботу, а християнство внесло порушення закону і за це Бог повинен нас покарати. Ми повинні чітко знати найперше із Святого Письма, із слів Самого Спасителя, з Його діянь, що субота була дана як праобраз, як і все, що було в Старому Завіті. Ми повинні розуміти, і на цьому наполягав і Сам Спаситель, навчаючи нас, і апостоли, що Старий Завіт і Закон був навчителем, був керівником, який вів до Христа і взагалі, Старий Завіт був тінню і все, що там відбувалось – було пророцтвом, праобразом для того, щоб приготувати народ до Христа. Та тінь повинна була привести і показати де сонце і тому все, що відбувалося, все, що було – мало своє історичне значення. Але в більшості випадків – воно мало месіанське значення.
Тому, коли прийшов Христос, то Він прийшов для того, щоб сповнити (виконати) Закон, не відмінюючи його а доповнити і роз’яснити. І ми, дорогі брати і сестри, нічого не відкидаємо. Все, що було Богом дане людям, - зберігаємо, все воно освячується християнством і Церквою, але освячується в світлі Нового Завіту, нашого нового буття, тому що Господь став новим Адамом і через Своє воскресіння створив нову еру нашого життя. Ми повинні знати відповідь на питання або докір тих лицемірів, які є сьогодні і ми їх знаємо. Вони наполягають на тому, що потрібно святкувати суботу, але мало того, що вони наполягають, вони заперечують воскресіння, вони зрікаються воскресіння. І тому, щоб довести, що вони є спадкоємцями тих юдеїв, вони стають на шлях лицемірства і богоборства, тому що вже боряться з Самим Господом.
Господь якось сказав фарисеям, які постійно Йому докоряли, що Він порушує суботу, що “Син Людський є господарем суботи”, а в іншому випадку сказав, що “не людина для суботи, а субота для людини”. Як це розуміти? Субота – це сьомий день. Буквально означає “спокій”. Шість днів Бог дав закон працювати для себе і робити всі свої діла. Так звучить заповідь: “Сьомий день субота, потрібно посвяти його Богові”. Але задумаймося, не для Бога потрібна ця посвята, а для нас, людей. Бог турбуючись наперед про Своє творіння знає можливості і знає бажання і жадібність людини і вона, якщо б не було цього закону – знищила б себе постійною працею. Або інші, які володіли іншими людьми заставляли б працювати їх до смерті. А так закон Божий вимагав навіть через погрозу смерті шанувати сьомий день і, таким чином, давати людському організму відпочинок. І ви знаєте, що в Старому Завіті сотні раз є нагадування проте, що потрібно шанувати суботу і погрози про покарання. Це означає, що не шанували, ухилялися від цього Божого Закону, який був даний не ради Бога, а заради людини. І ми з вами, дорогі брати і сестри, виконуємо цей закон, ми його зберігаємо, і обов’язково наставляємо і інших, повинні навчати сьомий день віддавати Богові. Але для нас цей день, це день воскресіння, день неділі, як ми називаємо українською мовою, день, в який Госполь воскрес.
Остання субота, яка для нас мала зміст, це субота, коли коли Господь знаходився у гробі а це велике суботство, або цей великий спокій, який був всесвітній, коли Сам Бог оселився в гробі і здавалося наче все назавжди заспокоїлось і назавжди життя відійшло з землі. Ось ця субота, і всі ті суботи від початку, коли Господь дав закон і до цієї останньої мали значення праобразу, але коли Господь воскрес, то відійшли суботи, як тінь, сонце зійшло для нас і тому, починаючи з цього першого дня від суботи, коли прийшли жінки мироносиці, коли прийшли апостоли, цей день став святим для всіх людей, і не тільки християн. І зараз, слава Богу, в світі всі шанують день воскресний, недільний, всі навіть і не християни. Господь так благословив. Але всерівно, є інші віросповідання і народи, які мають свої дні. Хто п’ятницю, хто інший день, юдеї продовжують святкувати суботу. Але ми повинні знати, що наша справа – шанувати день Господній, який для нас є днем воскресіння Спасителя. І як це робили перші християни і нам передали, так і ми повинні це робити, заперечуючи цих лицемірів, які нав’язують юдейське шанування, коли субота – це просто неробство, просто якась обмеженість. Ми святкуємо день Господній не тому, що ми не працюємо, а тим, що ми його присвячуємо Богові. Це означає, що ми працюємо, але для своєї душі. Ми відвідуємо храм, ми повинні читати Святе Письмо, ми повинні читати те, що корисне для нас із святоотцівських повчань і життя святих, і взагалі, робити добро. Навіть якщо потрібно працювати, як виключення для того, щоб зробити комусь добро, або допомогти хворому, відвідати немічну людину, яка страждає – ось це наше християнське святкування сьомого дня. Тому для нас сьомий день – день воскресіння Христового, тому що Син Людський є господарем суботи і Він як законодавець визначив, який день дати нам. Цей день для нас – день воскресіння Господнього.
Тому ми повинні його шанувати, але й повинні знати вчення, яке ми отримали від Самого Христа-Спасителя і розуміти, що воно дуже просте, дуже доступне, кожен з нас зможе зрозуміти його, якщо буде знати одну єдину істину: все те, що було сказане колись у Старому Завіті має зміст тільки тоді, якщо воно сприймається в світлі Нового Завіту, тільки через Новий Завіт, окремо ніякі слова, ні закони Старого Завіту не мають значення. Про це постійно наголошував апостол Павло. І ми знаємо, з його послань та з життя Церкви, що лицеміри, яких назвав Христос сьогодні, переслідували апостолів, вони засновували Церкви, а ті йшли слідом і заставляли їх переходити в юдейство, приймати суботу, оьрізуватися і інші обряди Мойсеєві, чи навіть не Мойсеєві, а юдейські сприймати форми. Тому апостол Павло змушений був писати: “Нехай ніхто не докоряє вас за суботи, чи інші свята”. Тому ми, дорогі брати і сестри, повинні бути впевненими, що ми зараз з вами сповідуємо святу апостольську віру, яку приніс нам Сам Спаситель і виконуємо ті норми, ті звичаї і обряди, але й повинні їх виконувати, повинні шанувати цей святий наш день, шанувати ради Бога і для себе, для своєї користі і тіла і душі.
Тому, знаючи відповідь цим лицемірам, будемо сповнюватись вірою і впевненістю в тому, що ми правильно діємо і навчати інших старатися домогтися того, щоб і в нашому суспільстві в повній мірі святкувався день Господній, щоби не було непотрібних занять, які б відволікали людей від Бога, від відпочинку і виснажували людину, яка заради наживи готова і в день Господній працювати тільки для того щоб здобути якусь тимчасову користь. Тому нехай Господь, який є господарем суботи, дасть нам силу щоб ми завжди правильно розуміли Його вчення, завжди слідували за ним, і завжди святкували Його святий день, в який Він воскрес, знаючи, що це день нашого воскресіння. Амінь.

Митрополит Даниїл (Чокалюк)
Розділ: Проповіді | Додано:(25.10.2007)
Переглядів: 1232
Використовуються технології uCoz
ВХІД НА ПОРТАЛ


Copyright Ortodox portal LOGOS © 2017 Використовуються технології uCoz