«Що заради нас людей і для нашого спасіння зійшов з небес і тіло прийняв від Духа Святого і Марії Діви і став чоловіком».

В цьому члені говориться про зшестя з небес Сина Божого, про Його зачаття від Духа Святого і про втілення та вчоловічення.

То правда, що Син Божий як Бог завжди перебував і перебуває на небі й на землі, але Єством Він перебуває в Отці, як Особа Пресвятої Тройці. Його то й послав тепер Отець, як Свого Сина, на землю для спасіння людей. Раніше, як Дух, Він був невидимий, тепер же, одягшися в наше тіло, Він став видимий, як і каже апостол: «Велична побожності тайна: Бог з`явився в тілі...» (1 Тим. З, 16).

Про зшестя Своє Христос каже Никодимові: «Ніхто не виходив на небеса, тільки Той, що з небес зійшов — Син Чоловічеський, сущий на небесах» (їв. З, 13).

Син Божий зійшов на землю, як сказано, ради нас людей і ради нашого спасіння, щоб спасти нас від гріха, прокляття й смерті.

То — беззаконство (1 їв. З, 4), порушення закону. Гріх — то діло диявола: «Хто чинить гріх, той є від диявола, бо спочатку диявол згрішив» (1 їв. З, 8).

Отже диявол навчив людей грішити й далі навчає. Про це Святе Писання так оповідає:

Адам і Єва жили в раю, як ангели, і блаженствували. Сатана їм позаздрив і вирішив погубити їх. Він увійшов у змія і почав клеветати на Бога, що ніби Бог тому заборонив їм їсти плоди від Дерева пізнання добра і зла, щоб вони не стали такими, як Бог. Єва, до якої диявол зі змія говорив, повірила йому, а Богові перестала вірити, перестала Його любити, зрадила Бога, загордилася і, на зло Богові, наперекір Його заповіді, стала їсти заборонені плоди, щоб самій стати, як Бог. Потім пішла і Адама намовила зробити те ж саме. Він їй повірив і також став їсти заборонені плоди. Так вони обоє, по намові сатани, згрішили, переступили Божу заповідь, зрадили Бога й схилилися до ворога Божого, до сатани.

І ось з ними сталася велика зміна: їм стало соромно й страшно. Вони побачили, що вони голі, й стали соромитися. Тепер вони стали боятися Бога. Природа їхня зіпсувалася і підпала впливам зла й тління. Раніше вони їли плоди від Дерева життя, і тіло їхнє не старіло. Тепер же, бувши заражені гріхом гордині, вони вже не могли доторкнутися до Дерева життя, і над їх тілом запанувала смерть, як над тілом тварин, а душі їх, заражені гріховністю, стали чужі Богові.

Гріх свій перед Богом вони вчинили свідомо, тому провина їхня перед Богом була повною. Вони свідомо стали ворогами Богові, а тому вже не могли лишатися в раю. їхній гріх так образив Бога, що вже ніякі заслуги людські не могли задовольнити Боже Правосуддя. Тому Господь прокляв спокусника на гріх змія-диявола. Але людей Господь пожалів і не знищив їх, а визначив їм кару. Адамові сказав: «Проклята земля в ділах твоїх: колючки та бур`ян буде вона вирощувати тобі замість хліба. А ти в поті чола свого будеш добувати собі хліб, аж доки не повернешся в землю, з якої ти взятий, бо ти земля, і в землю повернешся» (Буг. З, 17-19).

А Єві сказав: «Ти будеш залежати від чоловіка твого, матимеш багато скорбот і в муках будеш породжувати дітей» (Бут. З, 16). Одначе, проклинаючи сатану, Господь тут же дав людям обітування Спасителя, Який поверне людям утрачене блаженство (Бут. З, 15). Після того Господь зробив Адамові й Єві «одежини» (опоясання) із шкіри тварин і вислав їх з раю, щоб вони тепер не доторкнулися до Дерева життя, не з`їли його плоду та не жили б отакими скверними вічно (Бут. З, 21-23).

Так осквернилася гріхом природа перших людей. Так повисло на них Боже прокляття й засудження на смерть. Все те перейшло й на їх дітей, і на внуків, і на все потомство, бо від грішних родителів стали родитися зіпсовані гріхом діти, як з поганого джерела витікає погана вода, каже апостол:

«Через одного чоловіка гріх увійшов у світ і з гріхом смерть, так смерть увійшла у всіх людей, бо в ньому (першому чоловікові) всі згрішили» (Рим. 5, 12).

Обітування Спасителя Господь дав у таких словах (до сатани): «Ворожнечу покладу між тобою і жоною, між нащадкими твоїми й нащадком її. Ти будеш жалити Його в п`яту, а Він зітре тобі голову» (Бут. З, 15).

І ось: «Коли прийшов призначений час, Бог послав Сина Свого Єдинородного, Який народився від жони, підкорився законові, щоб викупити підзаконних і повернути їм знову синівство Боже» (Гал. 4, 4-5).

Тому й говориться: «... заради нас людей і для нашого спасіння зійшов з небес... і тіло прийняв від Духа Святого і Марії Діви і став чоловіком».

Господь не тільки дав обітування Спасителя першим людям. Він багато разів повторив його на протязі історії Старого Заповіту, щоб люди не втратили в нього віри.

Так він повторив його Авраамові (Бут. 22, 18), Ісаа-кові (Бут. 26, 4), Якову (Бут, 28, 14), Давиду і через Давида (див. псалми 2, 6-9; 44, 3-9; 71, 6-17; увесь псалом 109 -взагалі, більшість псалмів Давидових повні пророкувань про Спасителя). Пророк Ісайя передсповістив, що Син Божий народиться від Діви (Іс. 7, 14), про Його смирення (розділ 42), про страждання (розділ 53), і ін. Пророк Михей — що Він народиться у Вифлеємі (Мих. 5,1-2). Пророк Захарія — про вхід Спасителя в Єрусалим (Зах. 9, 9), про затьмарення сонця в час смерті Господа Ісуса Христа (Зах. 14, 6-7). Пророк Осія — про воскресіння Христове і з Ним воскресіння мертвих (Ос. 6, 1-2). Господь же через ангела відкрив пророкові Даниїлу, що Спаситель явиться через сімдесят сідмин після початку відбудови Єрусалиму (Дан. 9, 24-27).

Син Божий зійшов на землю, як «роса на руно» (Пс. 71, 6), тобто непомітно, невидимо.

Перед самим зшестям Його посланий був архангел Гавриїл від Бога в місто Галілейське, що звалося Назарет, до Діви, зарученої мужеві на ім`я Йосиф, з дому Давидового, ім`я Діві Марія. І, ввійшовши до неї, сказав: «Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою, Благословенна Ти між жонами». Вона ж, побачивши ангела, схвилювалася від слів Його й думала: що за таке дивне привітання?

Але ангел сказав: «Не бійся, Маріє, Ти знайшла благодать у Бога. Ось зачнеш в утробі й породиш Сина і даси Йому ім`я Ісус. Він буде Великий і назветься Сином Вишнього. І дасть йому Господь престол Давида Отця Його, і буде царювати над домом Якова повіки, і Царству Його не буде кінця».

Сказала Марія: «Як же те може статися, коли Я мужа не знаю?»

Ангел відповів їй; «Дух Святий найде на Тебе, і Сила Вишнього осінить Тебе, тому й Те, що родиться, Святе і назоветься Сином Божим».

Марія сказала: «Я раба Господня, нехай буде зо мною по слову твоєму».

І відійшов від неї ангел (Лк. 1, 26-38).

Так сталося Благовіщення Святій Діві, і разом із словами архангела, Дух Святий вселився в Неї. Вона зачала в утробі Сина Божого. Тому й сказано: тіло прийняв від Духа Святого і Марії Діви (Іс. 7, 14).

Сказано «Діви», а не «жони» тому, що Вона не знала мужа, зачала Сина по нашестю Духа Святого, породила без-болізно і після родин зісталася такою, як і була, Дівою. Свята Церква правдиво називає її «Завжди Діва» або «Вседіва», бо вона до родин була непорочною й чистою Дівою і тілом, і душею, так віддавши Себе Богові, що ніколи не помишляла про земного мужа. Такою ж непорочною й чистою Дівою лишилася й після родин.

В Неї вселилося Слово Боже і «стало тілом» (їв. 1, 14), тобто прийняло на Себе тіло й кров від Пресвятої Діви Марії, або, як у церковних піснях говориться; «Зіткалося з святого тіла й крові її і стало Дитятком, як людина. Одначе народилося дивно й безболізно, не так, як усі люди. Тому й Свята Діва ні в чому не змінилася й зосталася після родин такою ж, якою була до родин.

Цими словами відзначається, що Син Божий — Слово Боже — прийняв від Діви Марії не тільки тіло, а й душу людську, тільки без прародительського Адамового гріха, бо зачався не від гріховного мужа, а від Бога. Син Божий став правдиво повною людиною з тілом і душею, але не перестав бути й Істинним Богом, цебто Божество Його не змінилося й не змішалося з людством. Він є Богочоловік (Боголюдина). А Свята Діва Марія, хоч породила Сина Божого не по Божому Єству, а по людському, одначе через Неї пройшов Бог і в образі людини народився на землі, Тому Вона є істинно й правдиво Богородиця і Мати Божа, бо в Ній перебувало Божество Єством Своїм.
   Цим Господь поставив Пресвяту Діву Марію превище всіх людей і всіх ангелів, як і співається в церковній пісні: «Чеснішу від херувимів і незрівняно славнішу від серафимів...»