В цьому члені Символа Віри говориться про вознесін-ня Господнє і сидіння праворуч Бога.

Христос Господь після воскресіння Свого 40 днів являвся ученикам Своїм, їв з ними і навчав про Царство Боже (Діян 1, 3). Заповів їм іти навчати й хрестити всі народи (Мт. 28, 19-20), а поки що наказав не відлучатися з Єрусалиму і ждати обітованого від Отця Святого Духа (Діян. 1, 4).

Після того вивів їх до Віфанії на гору Єлеон (Оливна гора), підняв руки і благословив їх. І сталося, коли благословляв їх, то відділився від них, вознісся на небо і сів праворуч Бога Отця (Лк. 24, 50-52; Діян. 1, 9).

Так завершив місію нашого спасіння Син Божий і знову повернувся до Отця. Але тепер він повернувся до Отця в нашому тілі, яке прийняв від Пресвятої Діви Марії, в якому страждав і в якому воскрес з мертвих. Одначе у воскресінні тіло Його стало інакшим, ніж було до воскресіння. Воно одухотворилося так, що стало не речовинним. Тому Христос вийшов з гробу, не порушивши печаті: з цим тілом Він входив до апостолів, як двері були замкнені (їв. 20, 19).

Ці слова показують, що Син Божий знову одержав від Отця рівну з Ним честь і славу (1 Петр. З, 22).

Христос вознісся до Отця разом із Своєю людською природою і наше людське єство в Собі посадив поруч з Отцем. Цим Він підніс нас на недосяжну височінь і показав нам, де наша правдива Батьківщина.

«Бог, багатий в милості, по Своїй великій любові нас, мертвих гріхами, оживив з Христом... воскресив із Ним, і посадив на небесах у Христі Ісусі» (Еф. 2, 4г6). «Той, що зійшов (з неба), Той і вийшов превище всіх небес, щоб наповнити (Собою) все (Еф. 4, 10). «Такого маємо Первосвященика, Який сів праворуч Престолу величності на небесах» (Євр. 8, 1). Так свідчить нам Святе Письмо.

Господь наш Ісус Христос вознісся на небо тільки Своєю людською природою, а Божеством він ніколи не відділявся від Отця і завжди перебував на небі.