В цьому члені Символа віри говориться про таїнство святого Хрещення. Але Христова Церква має ще й шість інших таїнств. Це — така широка тема, що вона буде розглянута в окремому, наступному, розділі.

У цьому члені Символа Віри говориться про перед-сповіщене Господом загальне воскресіння померлих. Тіла померлих людей знову з`єднаються з душами своїми, оживуть і будуть духовними, як тіло Христове після воскресіння, і безсмертними. Все це станеться всемогутньою силою Божою.

Пояснюючи воскресіння, святий апостол Павло пише: «Сіється тіло звичайне (матеріальне), а встає тіло духовне» (1 Кор. 15, 44).

«Бо належить тлінному цьому стати нетлінним, і смертному цьому стати безсмертним» (1 Кор. 15, 53).

 

Святий апостол каже: «Тіло й кров не можуть бути у Царстві Божому (в Царстві Духа), і тлінне не може унаслі-дувати нетлінне» (1 Кор. 15, 50). Отже:

Мертві воскреснуть не в таких тілах, в яких померли, а в тілах духовних, подібних до Христового після воскресіння.

«Який земний (Адам), такі й земні (люди); який небесний (Христос), такі й небесні всі після воскресіння» (1 Кор. 15, 48).

«Як в Адамі всі вмерли, так у Христі всі оживуть» (1 Кор. 15, 22).

Бог у початку з землі створив тіло людині, Він же й воскресить тіла померлих людей. Святий апостол Павло пояснює це прикладом посіяного зерна: «Те, що ти сієш, не оживе, якщо не вмре» (1 Кор. 15, 36).

«Не всі ми вмремо, але всі перемінимося дуже швидко, в миг ока, при останній трубі, затрубить бо, і мертві оживуть, а ми перемінимося» (1 Кор. 15, 51-52).

Все те станеться при кінці цього видимого світу, бо цей тлінний світ переміниться на нетлінний (1 Кор. 15, 53).

«Саме творіння визволиться з неволі тління для волі слави дітей Божих» (Рим. 8, 21). Бо «нового неба й нової землі ми по Його (Божому) обітуванню чекаємо, на яких правда живе» (2 Петр. З, 13).

Все преобразиться через вогонь:

«Теперішні небеса й земля, що утримуються тим же Словом (Божим), зберігаються для вогню на день суду й загибелі нечестивих людей» (2 Петр. З, 7).

Згідно з Словом Божим (Лк. 16, 23), душі праведних перебувають у сяйві Божому в покої й радості. Це вже є початком вічного блаженства. А душі грішних в протилежному стані, бо бувши осквернені гріхом, вони не можуть наблизитися до Бога (Лк. 16, 19-31).

Але повна нагорода або кара настануть тоді, коли приведеться Правда вічна в день Страшного Суду Христового, як каже апостол: «... тепер готується мені вінець правди, якого дасть мені Господь, Праведний Суддя, в той день, і не тільки мені, а й усім, хто полюбив явління Його» (2 Тим. 4, 8).

«... бо всім належить явитися перед судищем Христовим, щоб одержав кожний за те, що в тілі содіяв, чи добре, чи зле» (2 Кор. 5, 10).

Вони далеко від Бога через гріховність і мучаться, але їм допомагають молитви живих рідних, милостиня за їх душі, а особливо молитви Церкви з принесенням за них безкровної Жертви на Божественній Літургії.

Віра в те стверджується безперервним церковним переданням, починаючи з часів апостольських. Бо молитви за померлих завжди були невід`ємною частиною Святої Літургії, починаючи від Літургії св. апостола Якова.

Святий Кирил, патріарх Єрусалимський, так каже:

«Превелика буде користь душам, за яких приносяться молитви в той час, коли перед нами лежить Свята і Страшна Жертва» (Тайновод. повч. 5).

Святий Василій Великий (IV стол.) в молитвах у день П`ятидесятниці (Святої Тройці) каже, що Господь сподобляє приймати від нас молитви умилостивлення й жертви за тих, що перебувають у пеклі з надією для заспокоєння для них, полегшення й звільнення.