Найперше таїнство, яке звершується над людиною — це святе Хрещення.

Про його значення Христос Спаситель сказав Нико-димові: «Істинно кажу тобі: хто не народиться від води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже. Бо народжене від тіла є (лише) тіло, а народжене від Духа є дух» (їв. З, 5-6).

З цих слів видно, що святе Хрещення є духовне народження (звище від Бога) від води й Духа.

Таїнство святого Хрещення установив Сам Христос Господь. Він Сам хрестився від Івана в Йордані. А після воскресіння Свого, посилаючи апостолів на проповідь, сказав: «Ідіть, навчайте всі народи і хрестіть їх в ім`я Отця і Сина і Святого Духа» (Мт. 28, 19).

Таїнство святого Хрещення здійснюється так: того, що хрестять, тричі занурюють у воду з словами:

В ім`я Отця. Амінь. (Перше занурення).

І Сина. Амінь. (Друге занурення).

І Святого Духа. Амінь. (Третє занурення). Це — формула святого Хрещення. Без неї охрещення не здійснюється.

Занурення в воду означає духовне умирання для життя гріховного і зняття вини первородного гріха Адамового.

А виринання з води означає духовне відродження від води й Духа в нове християнське життя.

Для тих, що досягли віку 7 років і більше — покаяння і глибока віра. «Покайтеся, — каже апостол, — і нехай хреститься кожний з вас в ім`я Ісуса Христа для охрещення від гріхів, і приймете дар Святого Духа» (Діян. 2, 38).

І Христос Господь те ж говорить: «Хто увірує й охреститься, той спасенний буде» (Мр. 16, 16).

Хрещення дорослих не робиться без підготовки. Спочатку готують людину до святого Хрещення і навчають її віри, молитов, навчають покаятися в гріхах. Це зветься катехизація. А перед самим Хрещенням звершується оголошення хрещеника.

Хрещеник мусить бути вимитий, переодягнений у чисту одежу. До нього ставлять хрещених батьків (кума й куму), які, як духовні батьки, приймуть його від купелі Хрещення і будуть навчати його та керувати ним в доброму християнському житті. Куми самі повинні бути добрими православними християнами. Іновірних або безвірних не можна брати кумами. Пе можна також брати в куми людей порочних та розпутних.

Ставиться купіль з водою, запалюються свічки. На аналой кладуть хрест і Євангеліє. Священик в єпитрахилі (іноді в ризі) починає оголошення відповідними молитвами за хрещеника і заклинанням, тобто призиванням імені Божого для прощання від хрещеника всіх підступів диявольських.

Тоді хрещеник тричі відрікається від сатани, від демонів його й від усіх діл його, тричі ж висловлює приєднання до Христа. Урочисто проголошує свою віру в Христа, як Царя й Бога, і тричі промовляє Символ Віри.

Коли хрестять малих дітей, то хрестять їх по вірі їхніх батьків та кумів, а все вище наведене за дитину промовляють куми.

Після того хрещеника помазують святою оливою на знак того, що він прищеплюється до дерева Церкви Христової.

Далі освячується вода, і хрещеника занурюють, як сказано вище, тричі у воду.

Людина після виходу з купелі стає очищеною від гріхів, святою. На знак того на новоохрещеного одягається чиста біла одежина, а на шию одягається хрест, на знак того, що новоохрещений є віднині християнин.

Таїнство святого Хрещення, якщо воно виконано правильно, тобто в ім`я Отця і Сина і Святого Духа, з трьома зануреннями, не може повторюватися над тією ж людиною, бо духовне народження буває раз, як і фізичне (тілесне).

Для того й говориться у Символі Віри: «Визнаю одне Хрещення на відпущення гріхів».

В часи Старого Заповіту у восьмий день після народження над немовлятами звершувалося обрізання (Лк. 2, 21), а святе Хрещення у Новому Заповіті заступило собою обрізання, як і каже апостол:

«Ви обрізані обрізанням нерукотворним у звільненні від гріховного тіла в обрізанні Христовому, умерши з Ним у Хрещенні» (Кол. 2, 11-12).

Перед святим Хрещенням, як сказано вже, виголошується заклинання на диявола, який після гріхопадіння пра-родителів здобув собі деяку владу над людьми.

Святий апостол Павло пише: всі люди, які під благодаттю, «ходять по звичаях віку цього, за князем влади повітряної, за духом, який нині діє в синах супротивлення» (Еф. 2, 2).

Сила заклинання полягає в призиванні імені Христового по обітуванню Його: «Іменем Моїм бісів виганятимуть» (Мр. 16, 17).

Для звершення таїнства святого Хрещення освячується вода. В молитвах освячення випрошується у Бога благодать Святого Духа, яка учинила б ту воду купіллю, що породжує в нове благодатне життя. Тайнозвершитель тричі знаменує воду хресним знаменням і каже: «Нехай під знаменням хреста Твого знищені будуть усі супротивні сили».

Хрест — це знамення Ісуса Христа Сина Божого, на якому Він звершив наше спасіння. То зброя, якою Христос переміг диявола.

Святий Кирил, патріарх Єрусалимський, пише: «Не стидаймося виявляти нашу віру в Розп`ятого і сміливо зображаймо рукою знамення хреста на нашому чолі і на всьому: на хлібі, що їмо, на воді, що п`ємо, при виході з хати й при вході; коли лягаємо спати й коли встаємо, коли йдемо в дорогу, чи в дорозі, чи відпочиваємо. Він є велика оборона, дана нам бідним на дар. Бо це є благодать Божа, ознака вірних і страх для злих духів» («Оглаш. Повчен.» 13, 36).

Вживання хресного знамення почалося з часів апостольських, як про це свідчать учителі Церкви перших віків християнства (Діонисій Ареопагіт, Тертуліан та ін.)

Після помазання охрещеного святим миром, священик і куми з хрещеником з запаленими свічками тричі урочисто обходять навкруги купелі на знак духовної радості і співають: «Усі, що в Христа хрестилися, у Христа одягнулися. Алілуя».

Таїнство святого Хрещення — це двері до Царства Божого. Хто не охрестився, той не є членом Церкви Христової. Це треба пам`ятати всім батькам, які байдуже ставляться до святого Хрещення. Нехрещена дитина загине з невірними, а душі її Господь від батьків пошукає.

Треба пам`ятати й те, що ми після святого Хрещення були святими і на знак того нас одягали в чисту білу одежу (крижму). Блаженний той, хто збереже ту білу одіж аж до смерті незаплямованою! А той, хто зневаживши святість святого Хрещення безоглядно грішить, той стає більш винуватий, ніж поганин.

«Коли ми, відбігши від скверни світу цього до розуміння Господа нашого Ісуса Христа, почнемо знову сплутуватися з ними, бувши ними переможені, тоді для нас останнє стає гірше першого» (2 Петр. 2, 20).

Для тих нещасних Господь з милосердя Свого дав покаяння для очищення нових гріхів.