|
|
 |
|
 |
А
|
| Абат (сирійськ. "отець") - (кат.) настоятель чоловічого монастиря
Абсолют - в різних релігійних та філософських вченнях - необумовлене нічим, досконале начало, першопричина буття, в монотеїзмі під А. розуміється - Бог. Див. Брахман, Дао.
Авалокітешвара (санскр.) - бодхісаттва, у махаяні та ваджраяні уособлення милосердя, відомі багато його земних втілень (див. Далай-лама).
Аватара (санскр.) - (інд.) земне втілення божества.
Августін Аврелій (354-430) - христ. теолог, філософ, один з Отців церкви. Твори: `Сповідь`, `Про Град Божій`.
Авраам (євр. `батько багатьох`) - (бібл.) патріарх, шанований в іудаїзмі, християнстві та ісламі (Ібрахим). Вважається праотцем євреїв (через Ісаака), та арабів (через Ісмаїла).
Автокефалія (грецьк.) - (прав.) адміністративне самоврядування, незалежність помісних церков.
Агапіт Печерський (пом. 1095) - святий Києво-Печерської лаври, що прославився як чудесний та некорисливий цілитель .
Агасфер - (христ.) персонаж середньовічної легенди, що відмовив Христу у відпочинку по дорозі на Голгофу, був за це приречений Богом на вічне блукання світом.
Агні-йога (Жива Етика) - теософське вчення, викладене в працях Олени та Миколи Реріхів.
Адам (євр.`червона земля`) - згідно з Біблією, перша людина, створена Богом.
Адвентизм (лат. `пришестя`) - течія в протестантизмі, проповідує близьке друге пришестя Христа.
Академія духовна - (христ.) учбовий заклад, що надає вищу духовну освіту.
Акафіст (грецьк. `несидячий`) - (прав.) церковний гімн.
Алілуя (євр. `хваліть Господа`) - хвалебний прислів в іуд. та христ. богослужінні.
Алімпій, Аліпій (ХІ ст.) - києво-печерський чудотворець та перший на Русі іконописець.
Аллах (араб.) - ім`я Бога в ісламі.
Алхімія (араб., грецьк.) - містичне вчення про речовини, з яких створений світ, а також практика перетворення одних речовин на інші.
аль-Газалі , Абу Хамід Мухаммед ібн Мухаммед (1059-1111) - ісламський філософ, один з ідеологів суфійського містицизму.
Аматерасу (яп. `та, що освітлює небо`) - богиня Сонця, центральне божество синтоїзму.
Амвон (грецьк.) - (прав., кат.) підвищене місце у храмі, з якого читаються Євангелія, проголошують проповіді.
Амітабха (санскр.) - один з будд, якого шанують в махаяні і ваджраяні, в Японії відомий під ім`ям Аміди.
Амулет (лат.) - магічний предмет, наділений силою захищати його власника від негативних впливів.
Амур - давньоримський бог любові, аналогічний Ероту.
Анабаптисти (від грецьк. `повторно занурюю`) - протестанська течія, що виникла в ХVІ ст., від неї походить рух меннонітів.
Аналой (грецьк.) - (прав.) стіл, на який під час богослужіння кладуть Євангеліє, хрест та ікони.
Анафема (грецьк. `прокляття`) - (христ.) відлучення від церкви і довічне прокляття.
Ангели (євр. `посланці`, грецьк. `вісники`) - (іуд., христ., ісл.) безтілесні істоти, посередники між Богом та людьми. Виділяють 9 ангельських чинів або ступенів, відповідно до місця, яке вони займають в оточенні Бога.
Англіканство - напрямок в протестантизмі, що виник в ХVІ ст. За культом та організацією близький до католицизму.
Андрій Первозваний (1 ст. н.е.) - апостол, один з найближчих учнів Христа, вважається покровителем Русі.
Анімізм (лат. `душа, дух`) - віра в існування душ та духів.
Антихрист (грецьк) - (христ.) назва всіх супротивників Христа і християнства, а особливо того з них, хто має панувати на Землі перед кінцем світу і буде переможений Христом.
Антоній Великий (ІІІ ст.) - святий, засновник християнського чернецтва.
Антоній Печерський (983-1073) - прав. святий, засновник Києво-Печерської лаври.
Антропософія - релігійно-містичне вчення, що відокремилося від теософії, започатковане в ХХ ст. Р.Штайнером.
Анхраманью - уособлення темного начала в зороастризмі, супротивник Ахурамазди.
Апокріфи (грецьк. `відреченні`) - твори іудейської та ранньохристиянської літератури, що не були введені до канону.
Аполлон - давньогрецький бог світла, пророцького дару, покровитель муз. Відомий храм А. в Дельфах, в якому через оракула він спілкувався з людьми.
Апологетика (грецьк. `захищаючий`) - розділ богослов`я, що має на меті захист і виправдання догматів віровчення за допомогою раціональної аргументації.
Апостоли (грецьк. `посол`) - (христ.) перші проповідники Євангелія, вузьке значення - 12 найближчих учнів Христа.
Апофатичне (грецьк. `заперечне`) богослов`я - вчення про пізнання Бога шляхом заперечення невластивих йому предикатів.
Арес (Арей) - давньогрецький бог війни, в римській міфології йому відповідає Марс.
Аристотель (384-322 до н.е.) - давньогрецький філософ, учень Платона. Вченням А. послуговувались в арабо-мусульманській філософії, схоластиці та католицькому богослов`ї. Праці: `Метафізика`, `Про душу`, `Про небо`, `Нікомахова етика`.
Аріанство - течія в ранньому християнстві, яка об`єднувала послідовників Арія. В 325 р. на Нікейському Вселенському соборі А. визнане за єресь.
Арій (250-336) - христ. священик м.Олександрії, за заперечення єдиносущності Христа і Бога-Отця був засуджений церквою як єретик. Його погляди стали основою для аріанства.
Армагедон (євр.) - біблійна назва місця вирішальних битв.
Архангели (грецьк.) - один з чинів ангелів.
Архат (санскр. `гідний`) - (буд.) той, хто звільнився від невідання та страждання сансари, ідеал Тхеравади.
Архідиякон (грецьк. `старший служитель`) - духовний сан, старший серед дияконів, помічник єпископа при богослужінні.
Архієрей (грецьк. старший священик) - (прав.) назва вищих церковних ієрархів з чорного духовенства (єпископів, митрополитів, патріархів).
Архімандрит (грецьк. `начальник монастиря`) - (прав.) вищий перед єпископом чернечий чин в церковній ієрархії.
Асани (санскр. `поза`) - пози, які практикуються в йозі.
Аси - в сканд. міфології родина вищих небесних богів.
Аскетизм (грецьк) - вправи для доброчесного життя, самообмеження, відмова від життєвих благ. До аскетичних вправ відносять піст, послух, целібат, жебрацтво, юродство, відлюдництво, обітниці мовчання, носіння вериг, власяниць та ін. А. в різних формах притаманний всім релігіям.
Астарта - фінікійська богиня родючості. Їй відповідають - єврейська Ашторет, ассирійська Іштар, а також Афродита та Венера.
Астрологія (грецьк. `наука про світила`) - вчення, що пов`язує земні події та індивідуальні долі з небесними світилами.
Асури (санскр. `не-боги`) - демонічні істоти в індійській міфології, що протистоять девам.
Атеїзм (грецьк. `заперечення Бога`) - система поглядів, що заперечує релігійні уявлення, віру в надприродне і релігію в цілому.
Атман (санскр. `абсолютний дух`) - (інд., брахм.) індивідуальне, суб`єктивне начало (`Я`) Всесвіту, що тотожнє з Брахманом.
Аура - в езотериці та біоенергетиці позначає енергетичне поле, що пронизує будь-яке фізичне тіло.
Аутодафе (порт. `акт віри`) - (кат.) урочисте проголошення і виконання вироку інквізиції.
Афон - (прав.) гора в Греції з комплексом найдавніших чоловічих монастирів.
Афродита -давньогрецька богиня любові , краси і родючості. Аналогічна за функціями Астарті та Венері.
Ахімса (санскр.) - (інд., буд., джайн.) принцип неспричинення шкоди живим істотам.
Ахурамазда , Ормузд, Хормузд - верховний бог в зороастризм, що бореться з Анхраманью; уособлення світлого начала.
Ашока (268-232 до н.е.) - цар з династії Маур`їв, що об`єднав Індію в єдину державу, був покровителем буддизму.
Ашрам (санскр. `духовна обитель`) - (інд.) дім гуру, монастир.
Аятолла (перс. `знак Аллаха`) - (ісл.) у шиїтів найвищий титул знавця Корану, шаріату та хадісів.
|
|
 |
Використовуються технології uCoz |
 |
|
|
