|
|
 |
|
 |
К
|
| Кааба - давня ісл. святиня, чотирикутна споруда в Мецці, в стіну якої умуровано `чорний камінь`.
Каббала (євр. `переказ`) - (іуд.) релігійно-містичне вчення, викладене в книгах `Сефер Єцира` (`Творіння`) (VIII ст.) та `Зогар` (`Сяйво`) (XIII ст.), метою якого є осягнення потаємного сенсу Тори.
Кадило - (іуд., христ.) металева чаша, заповнвана ладаном або інщими ароматичними речовинами, використовується під час богослужіння.
Калачакра (санскр. `колесо часу`) - (буд.) цикл вчень, що об`єднує космологію, астрологію, історію, психологію та духовну практику в послідовну систему.
Калі - (інд.) богиня часу та руйнування. Див. Шакті.
Кальвін Жан (1509 - 64) - один з ідеологів протестантизму, засновник кальвінізму.
Кальвінізм - течія в протестантизмі, заснована Ж.Кальвіном в сер. ХV1 ст., зараз існує у вигляді реформатства, пресвітеріанства та конгрегаціоналізму.
Кама - (інд.) бог кохання, озброєний луком та стрілами; один з чотирьох людских інтересів: задоволення всіх видів бажань.
Камлання - в шаманізмі обряд спілкування з духами, який виконується шаманом в стані екстазу.
Канон (грецьк. `палиця`, переносно `правило`) - 1) (христ.) церковне правило; 2) затверджене церквою зібрання священних книг; 3) цикл церковних співів з 9 пісень; 4) основна частина літургії.
Канонізація (від лат. `узаконюю`) - (христ.) акт причислення церквою подвижника віри та благочестя до святих певної конфесії.
Кант Іммануїл (1724-1804) - нім. філософ, засновник трансцендентальної філософії. Праці: `Критика чистого розуму` (1781), `Про первістково зле в людській природі` (1792), `Релігія в межах тільки розуму` (1793).
Капела (італ. `каплиця`) - (кат., англік.) споруда, або частина храму для приватних богослужінь та зберігання реліквій.
Капелан - (кат.) військовий священик(одне зі значень).
Капище - місце поклоніння та жертвопринесення язичницьким богам.
Капітул - (кат.) назва керівної ради при єпископі або в чернечому ордені.
Каплиця (італ.) - невелика христ. молитовна споруда без вівтаря.
Капуцини (від італ. `гостроверхий каптур`) - (кат.) чернечий орден створений в 1525 році в Італії.
Караїми - прихильники започаткованої Анан бен Давидом у VIII ст. течії в іудаїзмі.
Кардинал (лат. `головний`) - другий після Папи титул єпископа в католицькій ієрархії.
Карма (санскр.) - (інд., буд.) дії, що спричиняють наслідки, а також закон причин та наслідків або воздаяння.
Кармеліти - (кат.) чернечий орден, заснований в 1156 р. хрестоносцями, які оселилися на г. Кармель в Палестині.
Катафатичне богослов`я (від грецьк. `стверджувальний, позитивний`) - релігійне вчення, яке визнає можливість часткового та відносного пізнання Бога через його творіння. Див. Апофатичне б.
Катехізис (грецьк.) - (христ.) стисле викладення вчення церкви у вигляді запитань та відповідей.
Католицизм (від грецьк `вселенський`) - напрямок в християнстві (з 1054 р.). На чолі католицької церкви стоїть Папа Римський, суверен теократичної держави Ватикан.
Келія (від лат. `кімната`) - помешкання для проживання ченців на території монастиря.
Кенаса - культова споруда іудейської секти караїмів.
Києво-Печерська лавра - один з перших на Русі прав. монастирів, заснований Антонієм Печерським бл. 1051 р.
Кінець світу - майбутня подія, що згідно з віровченнями багатьох релігій та конфесій має стати завершенням цього і початком нового етапу існування людства. Див. Апокаліпсис.
Кіртан (санскр. `повторення, оспівування`) - (інд.) ритуальне прославлення імен Верховного Господа.
Кірха - лютеранський храм.
Клариски - (кат.) жіночий чернечий споглядально-затворницький орден, заснований св. Кларою (1193 - 1253).
Клір (грецьк. `жереб`) - (христ.) узагальнена назва священнослужителів церкви.
Клірос (грецьк. `частина`) - (христ.) підвищення в храмі перед вівтарем, місце хору та читців.
Коан (яп.) - в чань- та дзен-буддизмі: парадоксальнаа інтелектуальна задача, вирішення якої має привести учня до просвітлення - саторі.
Ковчег - 1) (бібл.) корабель Ноя; 2) (прав.) дарохранильниця - предмет євхаристичного культу - окута металом дерев?яна скриня для зберігання освяченого хліба.
Ковчег завіту - головна святиня іудаїзму, являла собою окуту золотом дерев`яну скриню, в середині якої зберігалися скрижалі з десятьма заповідями, жезл Аарона та посуд з манною; його було нібито знищено під час руйнування Єрусалимського храму.
Конгрегаціоналісти (від лат. `об`єднання, громада`) - кальвіністська течія, яка виникла в Англії в 2-й. пол. ХVІ ст., інша назва - індепенденти.
Конкордат (лат.) - угода між Папою Римським та урядом певної держави, що визначає умови діяльності католицької церкви на території цієї країни.
Консисторія (лат. `співприсутність`) - (христ.) орган церковного управління.
Конфесія (від лат. `визнання, сповідь`) - релігійний напрямок певного віросповідання, який має свою догматику, культ та організаційну структуру.
Конфірмація (від. лат. `зміцнення`) - 1) кат. таїнство миропомазання; 2) (прот.) акт свідомого прийняття віри молодою людиною (14-16 років) та входження до церкви (громади).
Конфуціанство - кит. релігія, яка утворилася на основі філософського та морально-етичного вчення Конфуція.
Конфуцій (Кун Цзи) (551 - 479 до н.е.) - давньокит. філософ, засновник конфуціанства.
Коран (араб. `читання`) - священна книга в ісламі, що її Аллах передав Мухаммеду через одкровення.
Кришнаїти - зовнішня назва Товариства Свідомості Крішни.
Крішна (санскр. `чорний, прекрасний`) - 1) аватара Вішну); 2уособлення єдиного Бога у кришнаїтів.
Ксьондз (польск.) - польська назва католицького священика.
Культ релігійний (від лат. `догляд, поклоніння`) - богослужіння, обряди, молитви, жертвопринесення, свята, містерії, а також храми та предмети, які застосовуються в обрядовій практиці.
Кундаліні - (інд.) внутрішня прихована енергія людини, сконцентрована в нижній чакрі, яку пробуджують за допомоги практики йоги.
Кюре (від лат. `піклування`) - (кат.) парафіяльний священик у Франції, Бельгії та деяких інших країнах.
|
|
 |
Використовуються технології uCoz |
 |
|
|
