Саваоф (євр.) - (іуд., христ.) одне з імен Бога.

Савонарола , Джироламо (1452-98) - італ. релігійний реформатор, проповідник, абат домініканського монастиря у Флоренції.

Садака (араб.) - (ісл.) добровільна пожертва, милостиня, один з п`яти `стовпів` в ісламі.

Саддукеї - течія в іудаїзмі (ІІ ст. до н.е. - І ст. н.е.), відзначалася раціоналізмом.

Сайєнтологія (англ., грецьк. `науковчення`) - напрямок нетрадиційної релігійності, заснований американським письменником Л.Роном Хаббардом.

Сакральне (лат. `священне`) - на відміну від мирського, те, яке пов`язане зі сферою божественного: віра, таїнства, культ.

Самадхі (санскр.) - (інд.) йогічний транс, пов`язаний з вищими станами свідомості.

Сангха (санскр. `громада`) - (буд.) союз тих, що шанують Дхарму (вчення), один з трьох Скарбів буддизму.

Сансара (санскр. `блукання`) - (інд., буд.) мінливе буття, ланцюг перероджень.

Сарасваті - (інд.) богиня красномовства, наук та мистецтва. Див. Шакті.

Сат-Чіт-Ананда (санскр.) - (інд.) стан, що поєднує в собі триєдність Буття-Свідомість -Блаженство.

Сатана - Див. Диявол.

Сатанізм - 1) поклоніння Сатані. 2) рух, започаткований на межі ХІХ та ХХ ст. Е.О.Кроулі.

Сатва - (інд.) вища з трьох гун пракріті - ясність, врівноваженість, гармонія.

Сварог - (слов.) бог небесного вогню.

Свастика (санскр.) - символ, відомий багатьом давнім культурам. В Індії С. - символ сонця, світла та добробуту. Розрізняють правосторонню та лівосторонню С. В християнстві відомі т. зв. гамматичні хрести.

Сведенборг Емануель (1688-1772) - шведський мислитель-містик. Автор книг `Небесні таємниці`, `Щоденник видінь`.

Свідки Єгови - релігійна течія, заснована в США в кін. ХІХ ст. Ч.Расселом. С.Є. використовують біблійну (в т.ч. христ.) термінологію.

Світовид - сканд. та слов. бог сонячного світла та хліборобства.

Святе Письмо - сакральні тексти певної релігії. В христ. С.П. є Біблія, в іуд. - Танах, в ісламі - Коран.

Святий Дух - див. Бог-Святий Дух, Трійця.

Святий Переказ - (христ.) постанови семи Вселенських соборів, праці отців церкви - в православ`ї, в католицизмі крім цього - постанови та енцикліки Папи Римського.

Святі - (христ., іслам.) праведники, яким дароване вічне блаженство. Див. Канонізація.

Святі Дари - (христ.) хліб та вино, що перетворюються на Тіло та Кров Христові під час літургії.

Святість - (христ., ісл.) вільність від влади гріха і позначеність божественною благодаттю.

Священнослужитель - (прав., кат.) служитель релігійного культу в сані єпископа, пресвітера (священика) та диякона.

Священство - (прав., кат.) таїнство посвячення в священнослужителі, яке виконується єпископом.

Священне - шановане в певній релігії як таке, що пов`язане зі світом абсолютних цінностей. Див. сакральне.

Секта (лат. `вчення`) - як правило, зовнішня назва релігійних об`єднань, що виникають як опозиційні щодо традиційних церков.

Секулярізація (лат. `світський`) - процес звільнення від сакрального в різних галузях соціального життя.

Семінарія (лат.`розсадник`) - (прав., кат)середній навчальний заклад для підготовки священнослужителів.

Серафіми (євр. `світоносні`) - чин ангелів.

Серафім Саровський (1760-1833) - преподобний, один з найшанованіших рос. прав. святих, відомий своїми зціленнями та пророцтвами.

Сергій Радонезький ( бл. 1321-91) - преподобний, засновник Троїце-Сергієвої лаври під Москвою.

Сикхізм (від санскр. `учень`) - монотеїстична релігія в Індії (штат Пенджаб), заснована Нанаком на межі ХV-ХVІ ст. Головний текст - `Грантх Сахіб`.

Силенко Лев (н. 1932) - засновник РУНВіри, автор `Мага Віри`.

Символ віри - (прав., кат.) молитва, що вміщує коротке зведення догматів церкви.

Синагога (грецьк. `місце зібрання`) - молитовний будинок та громада в іудаїзмі.

Синедріон (грецьк. `рада`) - вищий судовий та політичний орган в Іудеї на межі н.е., підпорядкований римській владі.

Синергія (від грецьк. `співробітництво`)- (христ.) поєднання людських зусиль та благодаті у справі спасіння.

Синкретизм (від грецьк. `з`єднання`) - органічне або еклектичне поєднання елементів різних віровчень.

Синод (грецьк. `зібрання`) -дорадчий орган при православних патріархах та при Папі Римському; іноді - вища церковна інституція (в Росії з 1721 р. по 1917 р.).

Синтоїзм , сінтоїзм, шинтоїзм (яп. `шлях богів`) - традиційна релігія японців.

Сіддхи (санскр.) - (інд., буд.) надприродні, окультні здібності.

Сіон - пагорб в Єрусалимі, місце резиденції та фортеці Давида.

Скарби буддизму - Будда, Дхарма та Сангха.

Скинія (грецьк. `намет`) - (бібл.) пересувний храм в часи мандрувань єврейського народу пустелею, прообраз Храму Єрусалимського та християнського храму.

Скит (грецьк.) - (прав.) вид монастирів, розміщених у віддалених, пустельних місцях.

Сковорода Григорій (1722-94) - укр. релігійний філософ, поет. Автор `Саду божественних пєсней`, трактатів: `Ікона Алківіадская` (1776), `Жена Лотова` (1788), діалогів: `Наркісс` (1771), `Асхань` (1767) та ін..

Скопці - секта, що виділилася з середовища хлистів у XVIII ст., засновником вважається К.Селіванов. С. проводили обряд оскоплення (кастрації), вважаючи основним джерелом гріховності - плоть.

Скрижалі - (бібл.) кам`яні плити, на яких було вибито заповіді, отримані Мойсеєм від Бога на горі Синай.

Собор - (христ.) 1) головний храм міста або монастиря; 2) зібрання представників духовенства певної церкви, або кількох церков. Виділяють Вселенські та помісні С.

Соборність - центральне поняття вчення в православній філософії про добровільне об`єднання людей у лоні церкви на основі любові до Бога та до ближнього, що гармонійно вирішує проблему співвідношення особистості та соціуму. Започатковане А.С.Хомяковим, підтримане В.С.Соловйовим та ін.

Соловйов Володимир (1853-1900) - російський релігійний мислитель, засновник `філософії всеєдності`. Твори: `Читання про боголюдство` (1877-81), `Поняття про Бога` (1897), `Виправдання добра` (1899).

Соломон (965-928 р. до н.е.) - біблійний цар, що побудував Єрусалимський Храм. Його вважають автором деяких текстів Старого Завіту.

Сотеріологія (грецьк.) - вчення про спасіння, частина богослов`я в різних релігіях.

Софія (грецьк. `знання, мудрість`) - поняття в античних, гностичних, іуд. та христ. вченнях, що є уособленням розумності створеного світу, іноді ототожнюється з Премудрістю Божою.

Спасіння - в більшості релігій вільність від гріха та досягнення вищого блаженства. Див. Рай, Нірвана, Мокша, Синергія.

Спіноза , Бенедикт (Барух) (1632-77) - нідерландський філософ. Праці: `Богословсько-політичний трактат` (1670), `Етика` (1677).

Спірітизм (від лат. `душа, дух`) - містична течія з ХІХ ст., прихильники якої практикували спілкування з духами та душами (в т.ч. померлих) з допомогою певних способів або з допомогою медіумів.

Спірічуелз (англ. `духовний`) - духовні пісні афроамериканців, що виконуються, як правило, в протестантських громадах.

Сповідь - зізнання віруючого у своїх гріховних діяннях та помислах. В православ`ї та католицизмі С. здійснюється перед священиком в таїнстві покаяння.

Споглядання - в містичних традиціях практика зосередження та спрямування `внутрішнього зору` на Бога, `Я` та ін.

Спокуса - випробування, в якому проявляються праведні або гріховні властивості душі людини.

Старокатолицизм - течія, що відокремилася від католицизму в 1869-70 рр. С. не визнає непогрішності і влади Папи Римського, заперечує філіокве.

Старообрядництво - (прав.) церкви та групи, що не прийняли церковних реформ в Росії ХVІІ ст. і зберегли дореформену обрядовість.

Стигмати (грецьк. `знак`) - виразки на тілі деяких подвижників, що утворююються на місцях, де у розіп`ятого Ісуса Христа були рани від тернового вінця та цвяхів.

Страсний тиждень - (христ.) тиждень перед Пасхою, коли згадують страждання Ісуса Христа.

Страшний суд - (христ.) суд Христа над усіма людьми, який буде проведено відбудеться під час його другого пришестя. Уявлення про С.с. є також в іудаїзмі та ісламі.

Стрибог (від. індоєвроп. `батько-бог`) - слов. бог, покровитель вітрів, пов`язаний з Дажбогом.

Ступа - буд. культова споруда, монумент конічної форми.

Сунізм - один з двох головних напрямків ісламу (з др. пол. VІІ ст.). В С. поряд з Кораном шанується Суна.

Сутра - (інд., буд.) літературний твір у вигляді коротких повчань.

Суфізм (араб.) - ісл. містико-аскетична течія, яка виникла в VІІІ-ІХ ст. в Сірії та Іраці. Головними ідеологами С. були аль-Газалі (бл. 1058-1111), Ібн аль-Арабі (1160-1240) та Дж. Румі.

Схизма (грецьк. `розщеплення`) - (христ.) церковний розкол, що на відміну від єресі не був пов`язаний з відмовою від догматики.

Схима (грецьк.) - (прав.) вищий ступінь чернецтва, який обумовлює суворий монастирський режим та затворництво.

Схоластика (від лат. `школа`) - (кат.) релігійна філософія, що розвивалася в монастирських школах Європи в ХІ - ХVІ ст.