ФПЦ — одна з Автономних Православних церков у складі Константинопольської Патріархії. Чисельність членів ФПЦ складає понад 58.000 осіб.
Початок проникнення християнства до Фінляндії відноситься до Х ст. Наприкінці XVI ст. було засновано першу єпископську кафедру. Православ`я розповсюдилось переважно в Карелії. У XVIІ ст., під час розповсюдження у Фінляндії протестантизму, православні належали до Новгородської єпархії, з 1775 року — до Санкт-Петербурзької.
У 1917 році Фінляндія отримала від Імперії незалежність, а з 1918 року православні фіни оголосили себе автономною Церквою, в юрисдикції Московського Патріархату. У 1921 році Патріарх Тихон (Бєлавін) визнав цей статус, але 1923 року Фінляндська Православна Церква була прийнята до юрисдикції Константинопольського Патріархату в якості автономної. У 20-ті роки у Фінляндській Церкві відбувся розкол на «старостильників» та «новостильників», що тривав до 1945 року.
Війна 1939—1940 років між Фінляндією та СРСР, а також подальша анексія СРСР частини Карелії призвела до втрати 90 % церковної власності. Більша частина православних карелів була евакуйована до Фінляндії. Під час війни довелося евакуюватись з Калерії й православним монастирям, оскільки вони опинилися на території, що була зайнята радянськими військами. Відомий Валаамський монастир розташувався у центральній частині Фінляндії біля Хєйнявесі під назвою Новий Валаам. Неподалік від Нового Валааму в Лінтула було засновано жіночий монастир. Обидва монастирі є головними центрами духовного життя Православної Церкви.
У 1957 році Московський Патріархат визнав автономію Фінляндської Православної Церкви (ФПЦ) під юрисдикцією Константинопольського, Вселенського Патріархату. У 1980 році Асамблея Фінляндської Православної Церкви проголосувала за те, щоб просити Вселенський Патріархат про надання Церкві автокефалії, проте ніякої реакції на прохання не було.
Під час виборів нового голови ФПЦ — архієпископа Карельського та всієї Фінляндії, його обрання затверджувалось Вселенським Патріархом у Константинополі. Представники Фінляндської Церкви беруть участь у загальноправославних нарадах на рівні з делегаціями автокефальних Церков. Для вирішення всіх церковних питань раз на п’ять років скликається Помісний Собор. Церковне управління складається з правлячих єпископів, секретаря-юриста та двох членів. Уряд Фінляндії визнає ФПЦ другою національною Церквою після Євангелічної Лютеранської Церкви. Фінляндська Православна Церква — єдина з православних Церков — святкує Пасху, Різдво та неперехідні свята за григоріанським календарем.
Церква має 3 єпархії — Карельську, Гельсінкську та Оулську. ФПЦ має близько 140 хракмів та каплиць, 133 священники (24 з яких — на спокої), 1 чоловічий та 1 жіночий монастирі.
Служба у більшості парафій провадиться фінською мовою. У Гельсінкі також використовується церковнослов’янська мова; у деяких місцях для богослужінь використовується також шведська, румунська та грецька.
Восени 1988 року в університеті міста Йоенсу відкрито православний богословський факультет, де майбутні священослужителі отримують богословську освіту.
25 жовтня 2001 року, на Генеральній Асамблеї Фінляндської Автономної Православної Церкви її новим Предстоятелем Архієпископом Карельським та всієї Фінляндії обрано митрополита Гельсінкського Лева (Макконен).
ФПЦ має у розпорядженні ефірний час на телебаченні та радіомовленні Фінляндії. Основне періодичне видання — часопис «Aamun Koitto».