Чт, 28.03.2024, 16:32
 
Головна Реєстрація Вхід
Зробити стартовою / Додати у Вибране / RSS
ГОЛОВНЕ МЕНЮ
РОЗДІЛИ БІБЛІОТЕКИ
Статті адміністратора
Різні статті
Пам’яті пастиря
Спогади про митрополита Даниїла
Догматичне богослів’я
Церковне право
Новий Завіт
Персоналії
Історія
Проповіді
Дідахі
Вселенське Паравослав’я
Історія Древньої Церкви
Літургіка
Патрологія
Статті грецькою
Статті англійською
Молитовник
Молитви
ОПИТУВАННЯ
Православна Церква в Україні повинна бути?
Всього відповідей: 799
Головна » Бібліотека » Історія Древньої Церкви

Перший Вселенський Собор. Походження аріанства.

Аріанство являється продуктом Антиохійської школи. Сам Арій вважав себе послідовником цієї школи. Євсевій Никомідійський називав Арія „соллукіаністом”, натякаючи на Лукіана, який постраждав під час переслідування Максиміні (-312) Єп. Олександр Олександрійський у своїх посланнях говорить про нього як про послідовника Павла Самосатського, хоча Антиохійська Церква визнає його мучеником, а св. Іоанн Златоуст в честь нього виколосив одне з своїх „Слів”. Крім цього, Лукіан Відомий як дослідник тексту Св.Письма: йому приписують рецензію Старозавітних книг. Відомий Символ віри під його іменем, де, зрештою, немає нічого аріанського. Виявилося аріанство як реакція на погляди єп. Олександра Александрійського. Арій виступив проти положення про співвічність Сина Отцю вважаючи, що неможливо приписати Сину безначальність у часовому смислі не приписавши безначальність і в смислі причинності, тобто, ненародженості. Отже, виходило, що єп.Олександр признавав двох Ненароджених, або не придавав реального значення факту народження Сина і ототожнює Його з ненародженим Отцем. Вихід з цього Арій бачив у якомусь проміжку часу між буттям Отця і Сина. Тому, Син не вічний і не безпочатковий.
З цього положення виникало запитання про походження Сина. На думку Арія, у народженні з Отця деякий матеріальний процес, дроблення речовини, виділення нового єства з сущності буття попереднього. Тому Арій вчив, що Один Бог ненароджений. Син від Отця має своє буття; Він є творінням Отця. Відкидаючи гностичні погляди він вважав, що Син не народжений з сущності Отця, тобто Син з несущого. До народження Сина існував лише Бог і абсолютне ніщо, з чого і створений Син та світ. Таким чином заперечувалось положення про походження Сина з сущності Отця. Син мав свою іпостась. Потребу в Сині на думку Арія Отець відчув лише під час творіння світу, бо світ не міг витримати Його дотик. Через Сина Він творить світ нищих істот, по відношенню до яких Син Творець. Але Арій сумнівався, як розцінювати другого Бога – Сина, став розцінювати як творіння, одне з творінь. Спочатку він визнавав за Ним незмінність божественних достоїнств, але навіть сам факт творіння є фактом зміни. Тому Син може змінюватись, Його зміна залежить не від Його єства, а від волі. Таким чином, Син обожнювався в силу свого морального вдосконалення – через втілення. Арій вважав Сина усиновленим (але не зміг опре ділити Його божество), а отже, не істиний Бог, а лише причаєний до Бога по благодаті.

Розділ: Історія Древньої Церкви | Додано:(15.12.2007)
Переглядів: 1627
Використовуються технології uCoz
ВХІД НА ПОРТАЛ


Copyright Ortodox portal LOGOS © 2024 Використовуються технології uCoz