Пт, 29.03.2024, 01:56
 
Головна Реєстрація Вхід
Зробити стартовою / Додати у Вибране / RSS
ГОЛОВНЕ МЕНЮ
РОЗДІЛИ БІБЛІОТЕКИ
Статті адміністратора
Різні статті
Пам’яті пастиря
Спогади про митрополита Даниїла
Догматичне богослів’я
Церковне право
Новий Завіт
Персоналії
Історія
Проповіді
Дідахі
Вселенське Паравослав’я
Історія Древньої Церкви
Літургіка
Патрологія
Статті грецькою
Статті англійською
Молитовник
Молитви
ОПИТУВАННЯ
Як Ви ставитесь до екуменічного руху?
Всього відповідей: 360
Головна » Бібліотека » Історія Древньої Церкви

Четвертий Вселенський собор. Виникнення монофізитства.

Церковний мир 433 року не приніс миру в церковне життя. Східні єпископи офіційно були „улюбленими братами” та „співслужителями”, але Кирило Олександрійський та його сподвижники постійно підозрівали східних єпископів у не православності, постійно докоряли їм. Часто монахи, ревносні пресвітери позволяли собі брати під опіку східних єпископів. Були випадки, коли клірики обвинувачували своїх єпископів у не православності, утиску Православ’я на Сході. Клірики часто їздили в Константинополь зі скаргами на неправославних єпископів. Св. Кирило дотримувався умов миру з Іоанном Антіохійським та утримував від різних випадів у бік східних єпископів. Але після смерті Іоанна (441) Кирило пише різкий лист його приємнику Домну (племіннику Іоанна). Невдовзі помер і сам Кирило. Слід відмітити, що Кирилом були незадоволені і в самому Єгипті, бо війна з Св.Іоанном Златоустим, а потім зі східними витягнула з олександрійського кліру величезні кошти. Це мав врахувати його приємник – Діоскор (з 444р.).
Новий Олександрійський єпископ Діоскор був людиною обмеженою, пристрасною та безжалісною. Він, на противагу Кирилу, який стримував радикально настроєні течії противників несторіан, якраз на них і зробив ставку. Ця підтримка призвела до торжества крайніх поглядів щодо людської природи в Христі. Діоскор не признавав канони Другого Вселенського собору, де говорилося про друге місце Константинополі після Риму та одразу ж став не ладити з Константинополем та Антіохією. В 446 році помер Прокл, Константинопольську кафедру зайняв Флавіан, людина стримана, позбавлена однобічних шкільних пристрастей, близька до антіохійських формул. Цим він був особливо ненависний Діоскору.
Справу монофізитів у Церкві підняв не Діоскор, а Євтихій архімандрит одного з константинопольських монастирів. Він був відомий здавна як прибічник Кирила та його дванадцять апафематизмів, проте, не обмежувався цим, а пішов далі – рішуче відкидав єдиносущність людської природи Христа нашій природі. Завдяки своїй активній позиції Євтихій був широко відомий в церковних колах та, звичайно, мав своїх ворогів. Східні єпископи першими спробували його атакувати. Домн перший написав імператору про Євтихія як про аполінаріанина. В 447 році блаж. Феодорит опублікував твір „Колекціоне”, який викривав вчення Євтихія. Але Євтихій, завдяки закулісним інтригам, переграв східних єпископів. 16 лютого 448 року з’явився едикт імператора, згідно якого віроопреділення 433 року відкидалося. Імператор Феодосій ІІ (408 – 450) без санкції ієрархії низложив єпископа Мирського Іринея, близького товариша Несторія, а Феодориту наказав залишити Антіохію та відправлятися в Кіррос. Проти Іви Едеського його ж клірики підготовляли судовий процес в Константинополі. Після цього між Діоскором та Домном Антиохійським зав’язалася переписка, в якій Діоскор вимагав признати виклад віри Кирила Олександрійського „Про Спасителя” з 12 анафематизмами. Домн Антіохійський відповідав, що признає лише „ Нехай возвеселяться небеса”.
8 лютого 448 року був скликаний собор в Константинополі Флавіаном Константинопольським (447 року після Прокла). Константинопольська кафедра не мала підчинених собі кафедр і тому в соборах брали участь всі, хто в той час був у Константинополі. На таких соборах було багато єпископів з різних кінців імперії. На такому соборі 448 року вже після засідань, неочікувано для Флавіана, єп. Євсевій Дорилейський подав письмове звинувачення Євтихія у єресі. Євсевій був ревним противником Несторія. Він і тут залишився ревносним – на всі прохання Флавіана забрати своє обвинувачення він відповів незгодою. Так розпочалась справа Євтихія. Було вирішено викликати на собор Євтихія наступного дня. Євтихій відмовився, посилаючись на те, що дав обітницю ціле життя не залишати монастиря, потім – на хворобу. Йому дали відстрочку до 22 листопада. В цей час сам Євтихій сіяв смуту: його ченці почали агітувати по Константинопольських монастирях проти Флавіана, звинувачуючи його у гоніннях на ченців.
Між тим, на засіданні 12 листопада делегати собору висловили православне вчення. Флавіан висловив вчення про дві природи Христа. 22 листопада 448 Євтихій з’явився на собор. Крім нього, на собор прибув імператорський консуляр патрицій Флорентій з солдатами та ченцями. Поліцейські чиновники спочатку взяли навіть підписку з делегатів собору, що ті не будуть затримувати Євтихія та нададуть йому повну свободу при любому рішенні собору.
На допиті Євтихій не одне з питань відповів: „До цього дня я не говорив, що Син єдиносущний нам. Я признаю тіло Христа тілом Бога, то тіло Бога я не називаю тілом людини, але я признавав що тіло є щось людське: що Бог втілився від Діви. Якщо я маю говорити, що Він від Діви та єдиносущний нам, то я говорю і це. Але Син Божий єдинородний – Господь неба і землі, який царює разом з Отцем та з Ним прославляється. Адже я називаю Його єдиносущним нам не в тому розумінні, ніби я заперечую, що Він є Сином Божим. Але якщо це сказано вашим святійшеством, то говорю і я”.
Євтихію запропонували визнавати 2 єства після втілення і анафематств свої заблудження і все незгідне з віровизнавчими пам’ятниками. Признати 2 єства, опираючись на слова єпископів він погодився, але з приміткою, що  в Святих Отців нема зрозумілого вчення про два єства, даючи зрозуміти, що ця формула протирічить святим Кирилу і Афанасію. Євтихій погоджувався, що два єства було до з’єднання, після – одне. З цим він погодився б, якщо б це підтвердив римський єпископ та олександрійський. В результаті він заявив: „Визнаю, що Господь наш складався з двох природ до з’єднання, а після визнаю одне єство”. Це викликало незадоволення у єпископів. Кінчилось все тим, що собор признав вчення Євтихія аналогічним вченню Аполлінарія і позбавили сану та архімандритства. Але коли собор розходився, то Євтихій вручив Флорентію апеляцію, де вимагав суду єп. Римського, Олександрійського, Єрусалимського, Фесолонського. Флавіан був впевнений в правоті собора і оголосив його рішення в церквах. Євтихій звернувся до папи Лева і Діоскора, розвішував в Константинополі афіші, відстоюючи свого точку зору.
Рішення Константинопольського собору викликало  велику радість на Сході. Акти Константинопольського собору прийняли як зразок віри. Але Євтихій являв собою велику силу; його підтримувала Олександрія. Між Константинополем і Римом виникли непорозуміння, бо в Рим не були вчасно відіслані діянні собору. При дворі запідозрили Флавіана в несторіанстві і на початку 449 році стали вимагати Символ віри. Флавіан склав такий Символ, де визнає 2 єства після втілення та анафематствує Несторія.
30 березня 449 Феодосій підписав указ про скликання Вселенського собору. Між тим відбувався перегляд актів собору (8 – 27 квітня), де було нібито виявлено зловживання.

Розділ: Історія Древньої Церкви | Додано:(15.12.2007)
Переглядів: 1525
Використовуються технології uCoz
ВХІД НА ПОРТАЛ


Copyright Ortodox portal LOGOS © 2024 Використовуються технології uCoz