Вірменська Церква. Ця Церква належала до Кесарії Каппадокійської. Вірменська Церква розцінювала Халкідонський собор як змагання патріархів греко-римського світу, в чому особисто не була зацікавлена. Вірменія стояла осторонь догматичних суперечок Vстоліття. Собори які скликалися за і против Євтихія відбувалися без участі вірмен. У цей час Вірменія переживала міжусобні війни та загарбання персамі. У 506 році в м.Двині Архієрейський собор під головуванням Бабкена відкинув усе, що походило від Халкідонського собору та засудив єресь Євтихія. Вірмени залишились з Кириловими формулами. На сьогоднішній день Церкву очолює Святійший Католікос усіх вірмен. Коптська Церква. Початок формування незалежної Коптської Церкви поклав Діоскор. Головним у цьому процесі було прагнення коптів позбутися влади греків. Остаточно вони розірвали усі стосунки з Константинополем та Римом за часів патріарха Олександрійського Тимофія Елура (+ 477). В VIст. Коптська Церква налічувала 168 єпархій, а в ХVII ст. лише 17. Сирійська Православна Церква. Засновником цієї Церкви був патріарх Антіохійський Север (512 – 518). Але оформив її сирійський чернець Яків Барадей (+587), який став єпископом Едеським. Він обєднав всіх монофізитів Сирії та Месопотамії. Його ж обрали першим патріархом. Звідси інша назва цієї Церкви – Сиро-Яковітська. Себе вони називають старосирійцями. У ХІІ ст. під час свого розквіту вона налічувала 103 єпархій. Маланкарська Сирійська Православна Церква. Апостол Фома проповідував у Сирії, Аравії, на Малабарському узбережжі Індії. Там він створив численні громади христіян. Після його смерті чисельність християн різко збільшилась. Було навіть утворене Маріапурське королівство, першим християнським монархом якого став Беліарт. До близько 550 року ці християни називали себе християнами Святого Фоми, мали окрему Церкву, яка нікому не підчинялася. Вони не приймали участь у Вселенських соборах. У VI ст. несторіанський єпископ Мар Фома з колонією християн прибули туди. Місцеві християни асимілювалися у зв’язку з перевагами прибульців, тим більше що у них була одна мова і один обряд. У 660 році Багдадський патріарх дарував автономію Індійським християнам. У ХVI столітті в Індію прибули партугальці. Вони примусили місцевих християн укласти унію з Римом та проголосити анафему Несторію, та Євтихію (1599), але в 1653 у зв’язку з тиском на них католиків розірвали унію. До несторіанства вони не повернулися, а приєдналися до Сирійської Церкви. Ефіопська Православна Церква. Християнство у Ефіопії виявилось завдяки діяльності Едесія та Фрументія. Від тоді Ефіопська Церква була залежна від Олександрійської. В зв’язку з утворенням Коптської Церкви, вона перейшла у її юрисдикцію. В 1948 році було досягнуто угоду про автономію Ефіопської Церкви, а в 1960 році обрали першого патріарха. Асирійська Церква Сходу. Незалежність Перської Церкви була проголошена у 424 році. Суперечки між греками та іншими народами знайшли підтримку на релігійному грунті. У 499 році єпископ Селевкії-Ктезифону Бабеус скликав собор, на якому затвердили вчення Несторія. Ця Церква на сьогодні є єдиною Несторіанською Церквою.
|