Скільки б не промайнуло років від народження Сина Божого на землі, в якому б столітті від Різдва Христового ми не жили, ця подія кожен раз з новою силою хвилює та бентежить наші серця. Як колись вифлиємські пастухи, так і ми, покоління XXI століття, проймаємось новою радістю від того, що нині народився нам Спаситель, котрий є Христос Господь (Лк. 2,10). Не маючи змоги стримати цю радість, так само спішимо поділитися цією небесною новиною з кожною людиною – з усім світом.
"Нова радість стала"; "У Вифлиємі нині новина..."; "Бог Предвічний народився..." – такими простими словами велика і незбагненна істина Боговтілення, долаючи всякі межі богослів’я, всеохоплюючим людським многоголоссям полонить весь світ.
Довгий і надмірно тяжкий період чекання пройшло людство до Різдва Христового. Втрата раю стала причиною втрати богосинівства і початком великого розділення неба і землі. Людина по своїй волі відійшла від Бога і гріхом вимурувала нездоланну стіну. Гріх смертельно гнітив усіх. I як свідчить псалмоспівець Давид, "всі заблудили, всі нікчемні стали: нема тих, хто чинив би добро, нема жодного" (Пс. 13,3). Тому, як наслідок гріха, безроздільно панувала смерть. Але людський розум не міг з цим змиритися. Душа людини, в якій залишався відблиск світла вічного Бога, надіялася на Визволителя.
Мрія про відновлення єдності неба і землі ніколи не полишала людство. Найкращими її носіями були пророки та стародавні філософи. Останні, в міру свого розумового просвітлення, свідчили про повернення золотого віку, в якому буде знищено протистояння людини з Богом, а вічно буде панувати добро. Сповнені Божественним одкровенням, старозавітні пророки чіткіше вказували на Отрока Божого, на якого Господь Бог покладе дух Свій і сповістить через Нього народам суд (Іс. 42,1); або змальовували той час, коли люди перекують мечі на орала і списи свої – на серпи (Мих. 4,3).
Різдво Христове стало сповненням найпотаємніших мрій людства та старозавітніх пророцтв. Ликує Ісайя, який сповістив: "Ось Діва в утробі прийме і породить Сина, і дадуть ім’я Йому Еммануїл, що означає: "З нами Бог" (Іс. 7,14). Радіємо всі ми, бо дійсно Бог знову з нами. Відновилася втрачена єдність неба і землі, бо Христос народився. I вже нема перешкоди між людиною і Богом. Споконвічне богосинівство - відновлене і стало досяжним для кожної людини. Про це й ап.Павло навчає нас: "Коли ж настала повнота часу, послав Бог Сина Свого (Єдинородного), котрий народився від жони..., щоб нам прийняти всиновлення. Тому ти вже не раб, а син" (Гал.4, 4-5,7). Таким чином, з народженням Сина Божого розпочалася ера оновлення світу та людства. Але таке оновлення відбувається не через якісь фізичні зміни чи катаклізми. Найперше, жодним чином не порушується формальна свобода людини. Христос з’єднав Бога з людиною – з’єднав у Самому Собі. "Будучи сяянням слави і образом іпостасі Його (Бога Отця) і тримаючи все словом сили Своєї" (Євр. 1,3), народився на землі як людина. Цим покладений початок єднання з Богом всіх людей. Втілення Сина Божого є непорушною основою єдності неба і землі. Сам Господь наш Ісус Христос - правитель тихий. Як ще свідчив пророк Ісайя, він "тростини надломленої не переломить, і льону тліючого не загасить" (Іс. 42,4). Тому виключно з власної волі ми можемо ставати синами Божими, сповнюючись вірою в Ісуса Христа (Гал. 3,26). Весь світ святкує Різдво Христове. На всій планеті, певно, не знайдеться містечка, чи навіть села, де б не переймалися різдвяними турботами. Але коли ми поглянемо на наш світ, заглибимося у вир подій, побачимо протилежну різдвяному настрою картину. Зло наче ще з більшою силою заволоділо світом, ненависть та ворожнеча визначають поведінку людей. Протистояння, кровопролиття, війни навіть між християнськими народами — ось те, що, здавалося б, продовжує визначати зміст нової ери. Де правда, хто помилився – пророки чи ангели? В один голос всі свідчили, що з народженням Сина Божого настане нова ера, доба добра і благодаті, час миру та Божого благовоління між людьми (Лк. 2,14). Ні, незважаючи на невтішні реалії і минулого, і сьогодення, жодної неточності у Святому Письмі нема. Народження Спасителя, початок ери Божого спасіння людства – це звістка не людська і навіть не ангельська. Це є Божа правда і сумніву вона не підлягає. А видимий парадокс має надуману основу. Він базується на тих людях, хто не сприймає Христа, хто не вірить в Євангеліє, хто не тільки свідомо, а й несвідомо нехтує Божими законами та не дбає про своє особисте спасіння. Нова ера Христова має об’єктивну реальність, але втілюється вона суб’єктивно, конкретною особистістю, кожною окремою людиною зокрема. Тому беззаперечно можна сказати, що нова ера реалізується в наших серцях та в наших душах.
Дорогі брати і сестри, святкування Різдва Христового має надзвичайне значения для нашого спасіння. Тому важливо, щоб це було справжнє святкування. Не потрібно святкувати тільки для фізично-естетичного задоволення. Велелюдні народні гуляння, пишні застілля та багато іншого, що вже стало традицією в ці дні, не будуть мати жодного значення, якщо ми Того, народження якого святкуємо – Христа Спасителя не впустили в своє серце. Тільки сповнюючись духом Христовим, тільки стверджуючи в своїй душі засади нової ери Христової, ми будемо справжніми шанувальниками Його Святого Різдва.
Звеличуючи всім своїм єством Різдво Христове, ми сповідуємо Богоцентричність світу. Бо в справжньому святкуванні Різдва Христового є й подяка Богові Отцеві за Його безмірну любов до роду людського, є й свідчення про нашу, кожного з нас, особисту спорідненість з Христом. В цьому є те спасіння, на яке так довго чекало людство, і яке стало доступним для кожного з нас. Тільки спасіння – це процес. Залежить він від кожного особисто. Розпочався цей процес із Різдва Христового. Бо для того Христос і прийшов на землю, щоб ми підносилися до неба. I чим більше ми будемо звільнятися від гріховного полону цього світу та зростати "в мужа досконалого, в міру повного віку Христового" (Єф. 4.13), тим більше ми будемо почувати себе громадянами нової – Христової – ери, ери спасіння, добра і Божої благодаті.
Всечесні отці-пастирі, чесне дияконство, боголюбиве чернецтво, побожні наші парафіяни та всі жителі богомбереженої Рівненщини! Від щирого серця вітаю всіх Вас з Різдвом Христовим та Новоліттям благості Божої. Закликаю Вас гідно вшанувати новонародженого Христа Месію. Бажаю, щоб і цьогорічне святкування Різдва Христового наблизило нас до Бога та зробило наше спасіння незворотним та незнищенним. Для цього будемо чинити добро та старатися, щоб ніхто не був обділений нашою любов’ю. Знайдімо в собі сили не шукати для себе ближнього, а з Божою допомогою будьмо ближніми для всіх і кожного, хто потребує нашої підтримки. Тільки таким чином ми зможемо засвідчити єднання неба і землі в новонародженім Христі Ісусі, а наше власне спасіння буде яскравим фактом цієї святої єдності.


ДАНИЇЛ
митрополит Рівненський і Острозький
Різдво Христове 2004/2005 р. м. Рівне