Сб, 07.12.2024, 03:43
 
Головна Реєстрація Вхід
Зробити стартовою / Додати у Вибране / RSS
ГОЛОВНЕ МЕНЮ
РОЗДІЛИ БІБЛІОТЕКИ
Статті адміністратора
Різні статті
Пам’яті пастиря
Спогади про митрополита Даниїла
Догматичне богослів’я
Церковне право
Новий Завіт
Персоналії
Історія
Проповіді
Дідахі
Вселенське Паравослав’я
Історія Древньої Церкви
Літургіка
Патрологія
Статті грецькою
Статті англійською
Молитовник
Молитви
ОПИТУВАННЯ
Як Вам наш оновлений портал?
Всього відповідей: 386
Головна » Бібліотека » Пам’яті пастиря

Спогади єпископа Луцького і Волинського Михаїла (Зінкевича)

Познайомився я з владикою Даниїлом після закінчення Санкт-Петербурзької духовної семінарії, коли вступив до КДА. Перша зустріч – восени 2004 року. Усі ми тоді вболівали за становлення нашої Церкви і в цьому контексті можна сказати, що преосвященний Даниїл не просто вболівав, а робив конкретні справи. Починали ставати на ноги київські духовні школи; і весь навчальний процес, життя студентів, набір, усе, що з цим повязане – безпосередньо замикалося на ньому. Це відчували вихованці. Вони бачили, що є ректор, який прагне, щоб не просто жила духовна школа, а щоб вона мала певний рівень.
Відвідуваність лекцій та якість знань перевірялися ним особисто. Але був він і досить поблажливим до тих, яким дещо важко давалася наука. Подальше спілкування після моєї архієрейської висвяти стало ближчим. І хоча ще тоді я був молодими єпископом, відчувалося: владика прийняв мене до архієрейської родини й між нами траплялися досить відкриті розмови. Він надав багато порад мені як молодому ієрарху.
Не часто зустрічалися, коли я був на Сумскій, а пізніше Чернігівській кафедрах, але ті зустрічі, які траплялися зрідка, були плідними для мене. Пригадую його тодішнє хвилювання з приводу непростих стосунків Константинопольської та Київської Патріархій. Кожна наша розмова так чи інакше торкалася цієї теми. Розповідав про перебіг подій з їхніми радощами і сумом. Відчувалося, що йому дуже болять ті певні непорозуміння й неправди переговорного процесу зі сторони Москви. Він сумував, що замість порозуміння й злагоди між єпископами різних Церков – ворожнеча й недовіра.
Тісніші стосунки в нас зав’язалися тоді, коли стали сусідами по кафедрі. Частіше зустрічалися й спілкувалися в невимушеній обстановці. Завжди приємно було відзначати, що ця людина вболіває найперше за Церкву. Це для мене було орієнтиром: як повинен діяти справжній єпископ.
Коли я приймав від нього справи Волинської єпархії (митрополит Даниїл після упокоєння владики Якова був її тимчасово керуючим), то зауважив, що вони передавалися на належному рівні. А в приватній бесіді митрполит розповів про актуальні проблеми єпархіального управління, на які необхідно першочергово звернути увагу. Це дуже допомогло і я був приємно вражений, що владика навіть тимчасовий послух виконав максимально якісно й відповідально.
Як і інші молоді архієреї, переконаний, що митрополит Даниїл був одним із найавторитетніших постатей Київського Патріархату. Його точка зору щодо будь-яких питань була аргументованою і до неї багато-хто прислухався. Безумовно, для мене і для багатьох моїх співбратів-архієреїв владика Даниїл назавжди залишиться зразком церковного служіння, прикладом для наслідування.

Єпископ Луцький і Волинський Михаїл (Зінкевич)
Розділ: Пам’яті пастиря | Додано:(06.12.2007)
Переглядів: 1567
Використовуються технології uCoz
ВХІД НА ПОРТАЛ


Copyright Ortodox portal LOGOS © 2024 Використовуються технології uCoz