Вчення про Бога Творця світу у Святому Письмі розкрито досить чітко й однозначно, і полягає в тому, що Господь, створивши світ, створив його не стільки за формою, але є і творцем матерії, яку привів із небуття в буття, Самостійно без певної допомоги чи посередництва.
Ця істина є відмінною істиною Божественного Одкровення, якої не знали не тільки прості язичники, але і їхні мудреці, що не могли своїм  розумом прийти до того, що світ створений із нічого, всемогутньою Божою силою. Церква, прийнявши цю непостижиму для розуму істину, з самого початку чітко й однозначно виклала її для своїх чад у символах віри.
Язичники, які не знали Істиного Бога, і в яких нівелювалася сама ідея Бога, а оскільки християни жили в середовищі язичників, то деякі з них попадали під вплив цих вчень, проповідуючи їх в церкві, що являлося причиною єресей. Тому доцільно буде розглянути головні нехристиянські вчення про походження світу і побачити, в чому їх помилковість.
Головні із них такі:
1. Епікурейська – вчили, що світ виник сам собою, випадково.
2. Гностична – світ сворений нижчим, злим початком.
3. Дуалістична – матерія вічна, бог тільки оформлює її.
4. Пантеїстична - саморозвиток світу і самовиявлення у ньому бога.
 
Отці церкви, розкриваючи православне вчення про походження світу, вказували в чому помилковість нехристиянських вчень.
Так, виступаючи проти епікурейського вчення про самобутність світу, святий Афанасій Великий говорить: “Якщо б усе виникло само по собі, без промислу, то у вселенній всьому належало бути однообразним, а не так, як ми бачимо у вселенній; одно – сонце, інше – місяць, а інше – земля, теж саме і в людських тілах...”
А св. Григорій Назіанзен вказуючи на порядок у світі, каже: “Хто митець цього? Чи не Той, Хто створив і привів усе в буття? Допустимо, що буття від випадку, то звідки порядок? Якщо допустимо, що і порядок від випадку, то хто зберігає незмінно ті закони, що виникли на початку? Звісно, не випадок, а Хтось. І цей Хтось – Бог.” А блаж. Августин, вказуючи на змінність світу, як таку категорію, ще не сумісна з самобутністю.
Виступаючи проти дуалізму, отці церкви вказують на те, що Бог створив світ не тільки по формі, але і матерію. Допускаючи вічно існуючу матерію, як щось, що необхідне Йому для творіння, то виникає питання: “Яким чином зустрілися між собою діяльна сила Божа і страждальна природа матерії, зустрілись між собою і речовина, що немає образу, і Бог, що має поняття образів, але без речовини, зустрілися так, що недостаток у одного, дається іншим”. І св. Афанасій Великий каже: “Якщо Бог не Сам Причина матерії, всяке створіння творить із матерії готової, то явно, що Він безсилий, оскільки без матерії нічого дійсного не може створити, як людина – митець”.
Заперечуючи вчення гностиків, що світ створений якимсь посередником, еоном чи ангелом, святий Іриней Ліонський говорить: “Якщо ангели, чи хто інший, створив світ проти волі Божої: це значить, що вони могутніші за Бога; а якщо з волі Бога, це значить, що він має потребу в їхній допомозі. Але Бог ні в кому і ні в чому немає потреби”. А блаж. Августин продовжує, що: “... створити світ ніякий ангел не в силах, як не в силі створити самого себе”. А св. Іван Дамаскін каже: “Ангели, будучи тварями, не можуть бути творцями”.
Стосовно вчення пантеїстів, що Бог являється світовою субстанцією, а світ, саморозвитком і виявленням в ньому цієї субстанції, оскільки в іншому випадку Він не міг би залишитися незмінним, то святі отці вчать, що Бог творить світ не із Себе, а творить його через зовнішній акт Своєї волі, що не приводить до якихось внутрішніх перемін в Його сутності.
Св. Василій Великий з цього приводу каже: “Не із Себе творить Бог, а своєю діяльністю приводить їх в буття, подібно до того, як людина, обробляючи що-небудь руками, не із себе творить ці речі”. А св. Афанасій Великий виражає цю думку так: “...що влаштовано по бажанню, те отримало початок буття, і стосовно до творячого є зовнішнє; Син же являється власним народженням сутності Отця, але не зовні Отця”.