Свята Православна Церква вчить, що Бог створив світ “із нічого”, привівши його Своєю власною волею із небуття до буття. Це видно уже з перших слів книги Буття: “На початку створив Бог...” Тут вживається дієслово бара (єврейське – створив), яке має подвійне значення, — як творіння чогось із нічого, так і з готової матерії. Але в даному випадку воно вживається як творіння із нічого, оскільки в стихові 2-му Мойсей каже, що “земля була пуста та порожня”, і що з цієї пустої та порожньої уже потім, Бог утворює поступово все видиме. І сам вираз “На початку”, невільно викликає думку, що створив тоді, коли ще не було нічого, не було часу, а значить і матерії як буття, що поза часом існувати не може (блаж. Августин).
Видно це також з того, що старозавітні люди вірили в те, що Бог створив світ із нічого. Підтвердженням цього є слова однієї благочестивої іудейки, яка під час гоніння Антіоха, умовляла свого сина не відрікатися від віри своїх батьків в Істинного Бога, Котрий створив весь світ із нічого: “Молю тебе чадо, подивися на небо і землю і все, що на них, подивившись зрозумієш, що все це створив Бог із неіснуючого” (2Мак. 7, 28). Із неіснуючого – тобто “із нічого”.
Підтвердження цьому ми знаходимо і в Навозавітньому Одкровенні. Апостол Іван Богослов Прямо вказує, що все існує з волі Божої: “Все через Нього сталось, і без Нього ніщо не сталось, що сталось” (Ів. 1, 3). І в інших місцях: “Котрий оживляє мертвих і називає неіснуюче, як існуюче” (Рим. 4, 17), “в чому полягає будівництво таємниці, споконвіку утаєної в Бозі, котрий все створив, ...” (Єф. 3, 9). “Достоїн Ти, Господи, прийняти славу і честь і силу: бо Ти створив усе, і все з Твоєї волі існує і створено”. (Одкр. 4, 11). І, нарешті, в посланні до Євреїв, св. апостол Павло каже: “Вірою пізнаємо, що віки створені словом Божим, так що з невидимого сталось видиме” (Євр. 11, 3).
Ці свідчення Святого Письма достатньо прямі і однозначні, і свята Церква з самого початку свого буття сповідувала її. Свідченням цієї віри являються святі отці церкви, які в своїх творах неодноразово розкривають вчення про те, що Бог творить світ “із нічого”. Лактацій з цього приводу пише: “нехай ніхто не запитує, з якої матерії створив Бог настільки великі і дивні створіння; Він  створив усе з нічого”. А Феофіл Антіохійський говорить, що недостойно допускати думку про те, що Бог створив світ із готової матерії, оскільки цим ми його прирівнюємо до людини-митця, яка теж може творити із підручного матеріалу. Але “могутність Бога проявляється в тім, що Він творить “із нічого” все, чого тільки забажає”.
Заперечуючи єретичні вчення про те, що матерія вічна і самобутня, отці церкви говорять: “Допускати цю думку – значить підпорядковувати Бога матерії, в якій він якби мав потребу” (Тертуліан), “признавати Бога слабосильним” (Афанасій Великий). З іншого боку, якщо б матерія була вічною, то “вона була би і незмінною, а значить з неї ніколи не зміг би утворитися світ,” і дальше: “будучи вічною, значить самобутньою, тобто рівною Богові, незалежною від нього. Як же тоді він міг образувати із неї світ” (Тертуліан).
Що ж до виразу древніх про те, що із нічого нічого не буває, котрий так часто приводили єретики, то це цілком справедливо, тобто, само по собі із-нічого ніколи не може з’явитися що-небудь. Але ми і не кажемо, що світ виник із-нічого сам собою. Святий Василій Великий із цього приводу говорить так: “Бог, раніше чим існувало що-небудь із видимого тепер, поклав у Своєму розумі думку про світ, ф знаючи про те, яким повинен бути світ, творить матерію, відповідну формі світа”. А блаж. Августин, виступаючи проти присциліан, каже, що: “Бог створив світ через своє бажання, а воля Божа не є ніщо”. І святий Амбросій Медіоланський каже, що “воля Божа є основою всього”. а святий Григорій Ниський вчить нас: “В справі творіння, необхідно уявляти собі в Бога все в сукупності: волю, премудрість, могутність і сутність речей”, хоча це і незбагненно до кінця нашим розумом.