Світ виник не випадково, а у відповідності до Божественного задуму про світ. Стосовно образа творіння Богом вселеної, то Православна Церква виражає цю думку різними виразами, як то: “думкою”, “бажанням”, “повелінням”. (Православне сповідання віри. ч. 1; відп. 14, 18, 22.) І в цьому Церква слідує Божественному Одкровенню, яке нас вчить, що Бог створив світ:
Своєю премудрістю і розумом: “Господь мудрістю землю заклав, небо розумом міцно поставив” (Прип. 3, 19), тобто створив відповідно з тими премудрими уявами Свого розуму, в якому Він від віку споглядав всі Свої майбутні створіння: “Відомі Богові відвіку всі діла Його.” (Дії. 15, 18.)
Святі отці пояснюють це так: “Бог бачив все, раніше чим стало існувати, від вічності уявляючи в розумі Своєму; і кожна річ отримала буття своє в опреділений час, внаслідок вічної Його, з бажанням з’єднаної, думки, яка є предопреділення, образ і преднаписання”. (Св. Іван Дамаскін.)
Створив Бог світ Своє волею, або бажанням, тобто, цілком вільно, а не в наслідок якої-небудь необхідності. Підтвердження цього вчення знаходимо у Святому Письмі: “Все, що хоче Господь, те Він чинить на небі та на землі, на морях та по всяких глибинах!” (Пс. 134, 6), “достоїн Ти, Господи, прийняти славу і честь і силу: бо Ти створив усе, і все з Твоєї волі існує і створено” (Одкр. 4, 11).
Тому святі отці і вчителі Церкви вчили, що “Бог створив світ не по якій-небудь потребі чи примусу, а тільки по Своєму власному хотінню” (Іриней Ліонський). “Що Він створив все, що хотів і як хотів.” (Феофіл Антіохійський); “Що воля Його є і підставою, і початком, і мірою всіх речей” (Амбросій Медіоланський); “Є навіть самою справою, котру ми називаємо світом.” (Климент Олександрійський.)
Бог створив світ Словом: “І сказав Бог: “Хай станеться світло!” і сталося світло.” (Бут. 1, 3) і наступні види творінь.
А Псалмоспівець Давид виголошує: “Нехай Господа хвалять вони, бо Він наказав, - і створились вони” (Пс. 148, 5). Тут під словом Божим святі отці розуміють не який-небудь членороздільний звук або слово, подібне до нашого: ні, це творче слово знаменує собою тільки якби порух або, вираз всемогутньої волі Божої, яка створила із нічого всесвіт: “Ти створив усе, і все з Твоєї волі існує і створено”. (Одкр. 4, 11). “О Господи, Боже! Ти небо та землю створив Своєю потужною силою та Своїм витягненим раменом, - нічого для Тебе нема неможливого!” (Єр. 32, 17). А святий Василій Великий так виражає це віровчення: “Створитель вселенної, маючи творчу силу, достатню не тільки для одного світа, але і в багатократ більшу, всю велич видимого привів в буття одним порухом волі... Коли ж приписуємо Богові голос, мову і накази, тоді під Божим словом не розуміємо звука, виданого словесними органами і повітря, приводимого в коливання посередництвом язика, але, для більшої ясності навчающимся, бажаємо в вигляді повеління зобразити саме виявлення волі.” (Шостоднев.) Подібним чином це вчення розкривають й інші отці та вчителі церкви.
Для повноти картини про образ творіння світу, необхідно повернутись до попередніх тем, а саме: Творіння Богом світу із нічого, в часі, або разом з часом, і, участь у творінні світу всіх трьох Іпостасей Пресвятої Тройці.
В той же час, повертаючись до вищесказаного, ми не можемо уявити та пояснити, як, яким саме чином, всемогутня воля Божа, одним творчим словом, викликає вселенну із небуття, із нічого, до буття. І Святе Письмо називає це тайною, тайною, яка може бути пізнана і осягнута тільки вірою, про що говорить св. ап. Павло в послані до Євреїв: “Вірою пізнаємо, що віки створені словом Божим, так, що з невидимого сталось видиме.” (Євр. 11, 3)