Був за професією лікарем, що видно з Кол. 4: 14. Церковне передання говорить, що він також був живописцем. Із того, що в його Євангелії містяться настанови тільки 70 учням, роблять висновок, що він належав до числа 70 апостолів. Передання свідчить, що він був одним з тих двох учнів, які удостоїлися явлення Господа по дорозі в Еммаус (Лк. 24: 13-33). З книги Діянь видно, що починаючи з другої подорожі апостола Павла, Лука стає його постійним співробітником і майже нерозлучним супутником. Є відомості, що після смерті святого апостола Павла, святий Лука проповідував і помер мученицькою смертю в Ахайї. Мощі його за імператора Констанція були перенесені в Константинополь разом з мощами святого апостола Андрія.
Як видно з самою передмови до третього Євангелія, Лука написав його на прохання якогось знатного чоловіка „вельмишановного Феофіла”, який жив в Антіохії і для якого він потім написав і книгу Діянь апостольських, яка є продовженням євангельської розповіді. При цьому він користувався не тільки розповідями очевидців про служіння Господа, але й деякими записами про життя і вчення Ісуса Христа, які вже тоді існували. Основною думкою, що проходить через все Євангеліє, є те, що Христос прийшов на землю не тільки для іудеїв, але й для язичників, і що Він є Спаситель всього світу, всіх людей. Написане у 62–63 рр. у Римі. Містить 24 глави або 114 церковних зачал.
| 
