Сьогодні ми відзначаємо величну подію в історії нашого спасіння – Стрітення Господнє. Відбулось воно в Єрусалимі, куди за законом Мойсеєвим до храму сорокаденне немовля-Христос був принесений для посвячення Богові. Як вимагав закон, “всяка дитина чоловічої статі, яка розкриває утробу, повинна була посвячуватись Господеві” (Лк. 2,23). Тому і Христос Спаситель, хоч і Бог, але як першородний із людських синів засвідчує зразок виконання закону. Так само і Його Преблагословенна Матір, яка не потребувала очищення, що було необхідне для всіх інших матерів, приносить в жертву дві горлиці за законом очищення (Лк. 2,24). Тільки велике смирення Пресвятої Богородиці, а не звичайна потреба, як свідчать святі отці, привели її доєрусалимського храму, щоб вшанувати закон. Це смирення Пречистої Діви і поклало початок стрітенню – зустрічі синів і дочок людських з її Божественним Сином.
В той час в Єрусалимі жив праведний Симеон, старець надзвичайно поважного віку. Ніхто не міг сказати, скільки йому років, тільки ширилася чутка, що колись він був знатним прекладачем Святого Письма. Перекладаючи книгу пророка Ісаї з єврейської мови на грецьку, він завагався буквально перекласти те місце, де говориться, що “Діва в утробі прийме й народить Сина, і дадуть ім’я Йому Еммануїл” (Іс. 7,14). Тоді Бог Святим Своїм Духом настановив праведного Симеона і застеріг Святе Письмо від помилки, а йому самому було обіцяно, “що він не побачить смерті, доки не побачить Христа Господнього” (Лк. 2,26). І ось найбільшою і єдиною метою його життя залишилася ця надзвичайна зустріч, яка повинна була розвіяти всі його сумніви та пролити світло на нове життя цього древньог старця.
Зі смиренням ніс свій подвиг чекання праведний Симеон, наполегливо наближаючись до своєї доленосної зустрічі зі Спасителем. Як свідчить Євангелист, він був чоловік праведний і побожний, і чекав утіхи Ізраїлевої (Лк. 2,25). Дух Святий діяв у ньому. І в цей день праведний старець з особливим натхненням прийшов до храму. Він побачив батьків з немовлям, що прийшли виконати законний звичай. Через сою бідність вони спромоглися принести в жертву  тільки дві горлиці. Але просвічені очі праведника, натхненного Духом Святим, впізнали Мессію. Впізнали Його в немовляті бідних родителів. Він підходить до них, бере немовля на руки і з тремтінням, впізнаючи свого Творця і Спасителя, промовляє: “Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм з миром” (Лк. 2, 28-29). Так відбулась ця перша свідома зустріч праведника і пророка зі своїм Спасителем, який прийшов у світ. Крім того, праведний Симеон передбачив великі труднощі і навіть трагізм всіх майбутніх Стрітень-зустрічей синів і дочок людських зі Своїм Спасителем. А звертаючись до Прнсвятої Богородиці він сказав: “І тобі самій меч пройде душу” (Лк. 2, 34-35), передбачаючи тяжкі муки, які наповнять її матиринське серце за своїм улюбленим Сином, що від грішників постраждає.
З тих хто знаходився в храмі, окрім праведного Симеона, впізнала Мессію і зустріла Його ще й праведна Анна Пророчиця. Ця 84-літня вдова, яка прожила з чоловіком всього сім років, а решту свого життя присвятила храму, “постом і молитвою служачи Богові день і ніч” (Лк. 2,37). Вона не обмежилася тільки своєю особистою зустрічю з Мессією, а, як свідчить Євангеліє, “славила Господа і говорила про Нього всім, хто чекає визволення в Єрусалимі” (Лк. 2,38).
Праведний Симеон вистраждав своє стрітення з Господом. За це він сподобився називатися Богоприїмцем. І не стільки тому, що взяв на руки немовля-Христа. Головне – він мав Христа в своєму серці, побачив Його своїми духовними очима. Тому і ми повинні бути подібними до праведного Симеона в бажанні зустрічі зі Спасителем. Тим більше, що ми, християни, за покликанням уже сподобилися стати богоприємцями. Всі ми в таїнстві Хрещення з’єдналися з Христом, стали його братами і сестрами. Нам тільки залишається не втрачати цього єднання, жити, усвідомлюючи своє Стрітення з Господом і пікліватися, щоб не зганьбити того найбільшого титулу на землі – бути Богоприїмцем.
Цього року день Стрітення Господнього випав на неділю М’ясопусну, яка писвячується спомину про Страшний суд. В цьому поєднанні нам важливо визначитись, для кого другий прихід у славі Господа нашого Ісуса Христа буде страшним. Хіба для нас християн? Чи для того ми зустрілися з Христом, щоб боятися Його? Звісно, ні. Але все ж таки зустріч кожної людини з Христом Спасителем буде визначати, чи останній суд буде моментом великого торжества та незмінної радості. Про це свідчить праведний Симеон, який в день свого Стрітення сказав про Христа Спасителя: “Ось, лежить цей на падіння, і на вставання багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання” (Лк. 2,34). Бо, дійсно, хто зустрівши Христа, впаде, для того і буде суд срашним, а хто, навпаки, хоч і впав, підніметься, для того останній суд буде початком постійного перебування з Христом Спасителем у Царстві Небесному, яке уготовано праведникам від створення світу (Мф. 25,34). Амінь.