Рік у рік, поряд з уже звичними свідками Єгови, адвентистами, баптистами, євангелістами, суботниками та п’ятдесятниками, з’являються все нові та нові утворення. Іноді їхні назви навіть вимовити важко. Рух “Санта Мат (Сурат Шабд Йога)”, Громада Шрі Чінмоя, Рух дарма Кальки – це не маячня. Це реальні організації, котрі, за даними ліквідованого нещодавно Держкомрелігії, існують в Україні.
Але це явища маргінальні навіть на тлі нерелігійних організацій. Як і надалі маргінальними залишаються різноманітні православні громади, як-от: Українська істинно православна незалежна церква, Древлеправославна церква, Новозибківська згода, Білокриницька згода, Апокаліптична православна церква тощо. Цього, однак, не скажеш про різноманітні християнські течії, численність яких постійно збільшується. Спробуємо коротко нагадати, які новітні апостоли вештаються серед нас, чого вони хочуть і звідки взялися?
Чи не найбільшого прогресу впродовж останніх років сягнуло Товариство свідків Єгови. Їхнє віровчення має апокаліптичну спрямованість, а всю історію воно подає як боротьбу між Богом Єговою і сатаною за панування над світом. Свідки не беруть участі в політичному житті‚ виборах, уникають військової служби, відкидають будь-які форми політичної активності. Приналежність до Свідків Єгови може мати небезпечні наслідки для життя та здоров’я людей. Заборона переливання крові неодноразово призводила до передчасної смерті членів громади, надто породілей. Діяльність Свідків Єгови заборонено або обмежено в декількох десятках держав.
В Україні Свідки Єгови з’явилися у 20-х роках XX ст., коли до її західних областей зі США та Канади почали повертатися українські емігранти. Вони і започаткували на українській землі перші осередки цього віровчення. В Україні Свідки офіційно діють із 1991 року.
Другою за динамікою розвитку та публічною активністю фахівці називають Церкву Ісуса Христа Святих останніх днів, більш відому як мормонську. Мормони вважають, що протягом століть до отримання одкровення засновником секти Смітом світ перебував у темряві й ніхто не міг урятуватися. Тому вони ввели практику хрещення померлих заднім числом, коли людина, яка приймає хрещення, “переводить благодать” на свого давно померлого прадіда, надаючи йому змогу спастися. Цю приховану від непосвячених роботу супроводжує широкомасштабна діяльність мормонів зі створення єдиного “Всесвітнього Центру Генеалогії”, який контролює організація “Святих останніх днів”. Активно працюючи з 1992 року з архівними управліннями Росії, Білорусі, України, Грузії, Вірменії задля копіювання (мікрофільмування) документів, мормони успішно перетворюють отримані з архівів копії метричних документів на доволі суттєве джерело одержання прибутку від новонавернених.
Помітно останнім часом і сплеск активності так званих харизматичних церков, які є своєрідним відгалуженням від більш звичних баптистських і п’ятдесятницьких громад. Церкви харизматів орієнтуються здебільшого на російськомовне населення і створюють їх переважно в містах Лівобережної України.
Релігійні організації орієнталістського спрямування в нас найбільше репрезентовані кришнаїтами, які входять до Міжнародного Товариства Свідомості Крішни. Цікаво, що навіть офіційний індуїзм ставиться до кришнаїтів із великою пересторогою. Офіційно ця міжнародна організація розпочала свою діяльність у нашій державі 1990 року. Основа кришнаїтизму – віра в Крішну як верховну особу господа.
Локально в Україні поширені й тантричні секти, в основі яких доволі заплутане вчення про енергії Всесвіту. І тут не обходиться без мантр, які, на думку багатьох сучасних дослідників, спричиняють перетворення людини на антисоціальну особу.
Поширення набуває і “Церква Христа”, яку 1994 року в Україну “привіз” пастор організації “Міжнародна Церква Христа – бостонський рух” Шон Лі Вунд. Після заборони перебування в Україні Вунд повернувся до московського центру церкви, однак його справа продовжує жити. Майже весь свій час і кошти адепти віддають для потреб церкви. У світі “Церкву Христа” вважають однією з найбільш закритих організацій, яку офіційно обмежено у праві на діяльність у багатьох державах, включно зі США.
Утім найбільше лякають нашого обивателя так звані сатаніти. Звичайно, жодної з їхніх організацій офіційно не зареєстровано, однак таємничість лише додає містичного страху. Мода на сатанізм почалася у середині 80-х років минулого століття, коли нашій молоді стали доступними різноманітні західні рок-групи зі специфічним сценічним антуражем. Відтак ми почали жувати те, що Захід уже давно виплюнув. Ідейним натхненником сучасних сатаністів вважають випускника Кембриджу Алістера Кролі. Щоправда, за браком інформації навіть у правоохоронців, важко сказати, ідейними сатаністами чи просто недолугими шибениками є молоді люди, котрі епатують населення наших міст, малюючи на стінах будівель зірки та перевернуті хрести.