Ср, 20.09.2017, 15:00
 
Головна Реєстрація Вхід
Зробити стартовою / Додати у Вибране / RSS
ГОЛОВНЕ МЕНЮ
ОПИТУВАННЯ
Як Вам наш оновлений портал?
Всього відповідей: 381
Головна »

Покаяння (Сповідь)

Це таїнство, в якому той, хто щиро кається перед Богом, сповідає (виказує) свої гріхи перед священиком і через видиме прощення гріхів від священика, невидимо одержує прощення від Самого Ісуса Христа.
Покаяння дане людям від Бога з самого початку, як засіб виправляти свої помилки й провини пред Богом. Так Господь кликав уже Адама до покаяння, коли питав: «Адаме, де ти?» І коли б той був покаявся, Господь би простив йому. Так Ной з наказу Божого проповідував допотопним людям, щоб вони покаялися (Бут., гл. 6).
У Старому Заповіті ми маємо багато величних прикладів покаяння. Наприклад, каялися царі Давид, Єзекія, Манасія й ін. Каялися ніневітяни (книга пророка Йони). До покаяння кликали всі пророки. Особливим же проповідником покаяння був святий Іван Предтеча. Як каже евангелист, «приходили люди й сповідали перед ним гріхи свої» (Мк. 1, 4-5).
Коли Господь послав учеників Своїх на проповідь, то вони пішли і проповідували, кажучи: «Покайтеся, наблизилось бо Царство Боже» (Мр. 1,15; Діян. 2, 38).
Що значить покаятися?
Ворог Бога, лукавий сатана, завжди спокушає людей на гріх, на погані протизаконні вчинки, то розпалюючи їх чуття до пристрасті, то приваблюючи оманною насолодою гріха. Тому люди легко впадають у тяжкі гріхи, які віддаляють їх від Бога, бо всякий гріх не від Бога, а від диявола (1 їв. З, 8). Тому то вчинки свої завжди треба перевіряти і, якщо вони суперечать заповідям Божим, треба щиро покаятися, тобто осудити себе перед своєю совістю, поставити в серці твердий намір не повторювати того гріха, а просити в Бога допомоги й прощення.
Одначе таке покаяння, хоч і щире, не є закінченим, бо хоч ми й покаялися, відповідальність за вже вчинений гріх все ж таки тяжіє на нас.
Тому, щоб зовсім очиститися від гріха, тобто одержати від Бога прощення, треба не тільки розкаятися, а ще й зробити так, як заповідав Господь: сповідати (виказати) гріхи свої перед Церквою в особі її священства — перед священиком — і одержати через нього відпущення гріхів.
Бо Господь дав апостолам, а через них і їх наступникам — архиєреям, а далі священикам, в`язати й розв`язувати гріхи людям: «Що зв`яжете на землі, буде зв`язано й на небі, і що розв`яжете на землі, буде розв`язано й на небі» (Мт. 18, 18).
А після воскресіння Свого у всій повноті дав апостолам на те владу, коли дихнув на них і сказав: «Прийміть Духа Святого. Кому відпустите гріхи — відпустяться, а на кому зоставите — зостануться» (їв. 20, 22-23).
Таким чином, покаяння складається з двох частин:
1. Із внутрішнього визнання своєї провини перед Богом, жалкування, що так зробив, самоосудження і твердого
наміру виправити своє життя.
2. Із щирої сповіді гріхів своїх перед священиком і одержання від нього в імені Божому прощення гріхів.Самий акт прощення гріхів священиком складає таїнство Покаяння.
Одначе й після щирої сповіді не треба забувати своєї вини перед Богом, бо ми гріхами образили Бога. Треба правдиво жалкувати, що ми так зробили, просити у Бога пробачення і силкуватися добрими ділами загладити вину свою, як той Закхей, що казав: «Якщо я когось чим скривдив, то поверну йому вчетверо» (Лк. 19, 8).
«Бо скорбота перед Богом незмінно приводить до покаяння на спасіння» (2 Кор. 7, 10).
«І коли грішник повернеться від беззаконства свого і стане чинити правосуддя й правду, він зостанеться живий через них» (Єз. 33, 19).
«Про Нього (Ісуса Христа) всі пророки свідчать, що кожний, хто увірує в Нього, одержить прощення гріхів іменням Його» (Діян. 10, 43).
 Які є засоби, що готують до покаяння?
Це — піст і молитва, бо вони наближають до Бога, а Господь розм`якшує серце і нахиляє до покаяння.
Іноді буває, що внутрішнє розкаяння й самоосуд не заспокоюють сумління грішника, і він бажає зовнішньої кари або подвигу, щоб загладити гріх і заспокоїти совість. Тоді духовник накладає на нього покуту або епітимію на певний реченець. Наприклад, нічні молитви, поклони, пости, обов`язок творити милостиню або щось інше, як знайде краще духовник. Іноді духовник забороняє на певний реченець приступати до святого Причастя.
Каятися треба кожний день і час:
«Гнівайтесь, та не грішіть. Нехай не зайде сонце у гніві вашому» (Еф. 4, 26).
«На ліжках ваших розкайтеся» (Пс. 4, 5).
А сповідатися треба перед кожним Причастям, бо таїнство Покаяння очищає від гріхів і робить достойними прийняти Тіло і Кров Господні.
Чи, можна сповідатися у священика, який сам согрішає?
За свої гріхи він відповідає перед Богом. Коли ж не-достойно сповідає, то гріхи бере на душу свою. Одначе той, хто сповідається, не терпить шкоди у сповіді своїй, якщо щиро кається.
Використовуються технології uCoz
ВХІД НА ПОРТАЛ


Copyright Ortodox portal LOGOS © 2017 Використовуються технології uCoz