Чт, 17.08.2017, 10:06
 
Головна Реєстрація Вхід
Зробити стартовою / Додати у Вибране / RSS
ГОЛОВНЕ МЕНЮ
ОПИТУВАННЯ
На якій мові повинно звершуватись богослужіння в храмі?
Всього відповідей: 902
Головна »

Розділ 7. Молитва
Що таке молитва?
Молитва — то душевна розмова людини з Богом з піднесенням до Бога розуму й серця.
Ми діти Божі через Ісуса Христа, отже якою повинна бути наша молитва?
Щиріша аніж розмова найлюбіших сина чи дочки зі своїм татом чи мамою, не лукава, не хитра, а пройнята гарячою любов`ю та острахом перед Богом, з повною надією, що Господь в силах дати нам усе, чого просимо.
В молитвах наших ми, як діти Божі:
1. Просимо у Бога всього необхідного до життя.
2. Дякуємо Богові за Його до нас милості.
3. Прославляємо Бога за Його всемогутність, муд
рість, любов до нас і ласку.
Відповідно до цього й молитви наші поділяються на прохальні, вдячні та хвальні (прославлення).
Чи треба молитися?
Господь наш Ісус Христос Сам безперестанно молився (Мр. 1, 35; Лк. З, 21).
Він пробув у пустині сорок діб у пості й молитві (Мт. 4, 2). Після Своїх цілоденних проповідей до народу ночі проводив у молитві (Мт. 14, 23). Молився перед споживайням їжі й після неї (Мр. 14, 26). Молився перед Своїми стражданнями (їв., гл. 17; Мт. 26, 39-43; Лк. 22, 39-45), перед розп`яттям і на хресті (Мт. 27, 46). Він нам заповідав молитися. І не тільки заповідав, але й навчав, про що і як треба молитися (Мт. 6, 5-15).
Молитися не тяжко. Бо хіба тяжко добрим дітям розмовляти зі своїм батьком? Розповідати йому про свої жалі або успіхи і т. ін.?
Хто всім серцем любить Бога, той день і ніч з Ним розмовляє, бо та розмова солодша від меду.
Зрозумій собі Бога, як свого Отця, а себе дитиною Божою почуй, тоді ніколи не наситишся молитвою.
Для чого потрібно молитися?
Коли ми щиро молимося, то через віру й любов до Бога об`єднуємося з Ним, і через те Його сила та Його святість передається й нам, подібно до того, як ми гріємося на сонці, то від його світла й тепла і ми стаємо світлі й теплі. Для того й Христос як людина завжди молився. Молилися й апостоли і нам заповідали: «Безперестанно моліться» (1 Сол. 5, 17).
Як поділяється молитва?
Молитва поділяється на два види: внутрішня і зовнішня.
Внутрішня — це молитва серцем і думкою без слів. Молитва душі й серця інакше зветься молитвою духовною або розумовою. Так молився Мойсей перед переходом через Червоне море. Так молиться кожний християнин там, де неможливо словами молитися, наприклад серед невірних.
Зовнішня молитва — це та, коли ми шепочемо слова, хрестимося, навіть кладемо поклони, але думаємо про щось житейське. Про таку молитву Господь каже: «Наближаються до Мене люди, устами своїми шанують Мене, а серце їхнє далеко від Мене. Даремно вони шанують Мене» (Мт. 15, 8-9).
З цих слів Христових видно, яка ціна такої молитви.
Навпаки, внутрішня молитва дуже вгодна Богові. Одначе для людини, яка складається з тіла й душі, одної внутрішньої молитви не досить.
Апостол каже: «Прославляйте Бога в тілі вашому і в дусі вашому, бо вони Божі» (1 Кор. 6, 20).
Тому зовнішня молитва завжди повинна сполучатися з внутрішньою. Зовнішня молитва повинна виявляти внутрішнє переживання людини. Так, поклін має значення тоді, коли стається внаслідок благоговіння перед Богом або вияву прохання, подяки чи прославлення.
Хресне знамення ми завжди повинні сполучати з глибокою вірою у страждання Христові. Без того зовнішні дії будуть порожніми рухами.
Кожне слово молитви повинно виливатися з серця, як каже Христос:
«Від повноти серця уста промовляють» (Мт. 12, 34).
Одначе й побожні рухи в молитві не менше важливі. Бо й Христос Господь коли молився, то виявляв молитву словами на устах, схиляв голову й коліна, зводив очі до небес і т. п. (Мт. 26, 39; Лк. 22, 41; їв. 17, 1).
Апостоли також схиляли коліна на молитві (Діян. 20, 36) і підносили руки (1 Тим. 2, 8).
ПРО МОЛИТВУ ВЗАГАЛІ
Своєю Господньою молитвою — «Отче наш» — Христос Спаситель навчає нас, про що і як треба молитися (про цю молитву, що її дав нам Сам Христос, див. нижче). Але це не означає, що тільки цією молитвою можна молитися. Вона дана нам як зразок, і до неї можна додавати й інші молитви.
Сам Христос молився безперестанно на кожному кроці Свого спасительного життя на землі. Наприклад: 17-й розділ Євангелія від Івана — то первосвященицька архиєрей-ська молитва Христа перед принесенням Себе Самого в жертву. Особливо часто Господь молився ночами на горі Єлеонській після Своїх цілоденних проповідей до народу (Мт. 14, 23 й інші місця; Лк. 5, 16; 6, 12). Молився на ТайІІій Вечері (Лк. 22, 19). Молився в саду Гефсиманському перед Своїми стражданнями.
Молитва — то синовня розмова віруючого серця з Богом. Моляться не тільки люди, моляться й ангели, прославляючи Бога.
Так, люди навчені ангелами співати Богові Трисвяту пісню: «Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний...»
«Свят, свят, свят Господь Саваоф, повні небо і земля слави Його». Це пісня серафимів, її чув у видінні пророк Ісайя (Іс. 6, 3).
«Слава на висоті Богові, і на землі мир, між людьми благовоління (Лк. 2, 14). Цю пісню чули пастухи під час народження Господа нашого Ісуса Христа.
Інші молитви складені святими пророками по натхненню Духа Святого, наприклад псалми й пісні псалтиря, написані пророком Давидом (Діян. 1, 16; Мт. 22, 43-44).
Ще інші молитви вилилися з уст великих праведників, наприклад пісня Пресвятої Діви Богородиці: «Величає душа Моя Господа...» (Лк. 1, 46-55). Також молитви святих апостолів та інших святих.
Особливо угодні Господу святі пісні псалтиря. Це видно з того, що Сам Христос їх співав (Мт. 26, ЗО). Тому кожний християнин, який часто читає й співає перед Господом псалми з псалтиря, має у Господа велику ласку.
Молитися до Господа можна й своїми словами: просити, що потрібно, прославляти й вихваляти за величність. Але молитися треба чистим, негордим, люблячим серцем, як добрий син перед своїм батьком, зі страхом, покорою та любов`ю. І не потрібно говорити зайвого: виправдувати себе або хвалити, щоб не уподобитися фарисеєві (Лк. 18, 10-14).
Молитися можна й думкою, як сказано раніше, але людина складається з душі й тіла, тому й молитися треба душею й тілом, як каже Господь: «духом і істиною» (їв. 4, 24), цебто всією своєю істотою. Тому молитва сильніша, коли ми молимося розумом і серцем, а душевні почуття свої виявляємо зовнішніми знаками: осіняємо себе святим хрестом, схиляємо перед Господом коліна й голову, молитовно складаємо або підносимо руки, зводимо очі до небес, вклоняємося до землі і т. ін„ як і Господь наш молився.
Найприємніше молитися насамоті або вночі, коли всі сплять. Тоді ніхто не заважає, думки всі легко збираються докупи і скеровуються на молитву.
Тайну молитву Господь дуже високо цінить: «Молися Отцю своєму в тайні, і Він віддасть тобі явно» (Мт. 6, 6). Христос Спаситель високо оцінив нічну молитву Нафанаїла під смоковницею (їв. 1, 48).
Але молитися спільно ще угодніше Богові: «Де двоє або троє зберуться в ім`я Моє, там і Я посеред них», — каже Господь (Мт. 18, 20).
Чому так? Очевидно тому, що у спільній молитві недостача одних поповнюється праведністю других, і горіння віри одних запалює других, а Господь бажає, щоб усі спаслися.
Тому в дні недільні та святкові кожний християнин повинен бути в храмі, брати участь у відправах Служб Божих, особливо Божественної Літургії, як то робили святі апостоли і всі праведні християни (Лк. 24, 53).
За вченням Святої Христової Церкви в молитвах до Бога ми призиваємо на поміч святих Божих угодників: найперше Пресвяту і Пречисту Богоматір, святих апостолів та інших святих. Призиваємо також і святих ангелів і просимо, щоб і вони молилися за нас, бо їхні молитви більше вгодні Богові, аніж наші. В молитвах ми призиваємо й силу хреста Господнього. Властиво просимо Бога послати нам божественну силу, яку Він передав і цьому своєму знаменню.
Коли кажемо: «Радуйся, хресте Господній» або «Помагай нам», то тим самим прославляємо ту Господню силу і просимо, щоб вона оселилася в нас.
Коли, треба молитися?
Молитися треба ранком, умившися після сну; вдень, перед початком кожного діла і після закінчення; перед споживанням їжі і після неї; перед тим, як іти спати і лягаючи в постіль. А найкраще молитися завжди — і за роботою, і в дорозі, і прокинувшись у постелі. І на кожному місці, як каже апостол:
«Безперестанно моліться» (1 Сол. 5, 17).
ПРО ХРЕСНЕ ЗНАМЕННЯ Й ІНШІ ПОБОЖНІ РУХИ В МОЛИТВІ
В молитвах ми осіняємо себе хресним знаменням. Для того три більші пальці правої руки складаємо докупи на знак єдності й рівності Пресвятої Тройці Триєдиного Бога, а два менші пальці пригинаємо до долоні на честь Ісуса Христа, Який має в Собі дві природи (два єства) — Божу й людську, і є Богочоловіком.
Отже склавши так пальці руки, ми виявляємо нашу віру в Святу Тройцю й Господа нашого Ісуса Христа. І так складену руку кладемо на чоло, щоб освятити розум і помисли; на груди (нижче ложечки), щоб освятити серце й чуття; на праве рамено й на ліве, щоб освятити наші сили й діяння.
Самим хрестом ми виявляємо нашу віру у розп`ятого Господа нашого за нас і Його хресні заслуги в Бога. Отже хресне знамення діє на нас тоді, коли ми вживаємо його з вірою та благоволінням.
В молитві ми вклоняємося Богові. Але поклони ті не повинні бути якимсь механічним, мотанням головою. Поклони повинні бути благоговійні перед величчю Божою, виявом пошани, благання, сердечної щирої подяки.
Використовуються технології uCoz
ВХІД НА ПОРТАЛ


Copyright Ortodox portal LOGOS © 2017 Використовуються технології uCoz