Пн, 23.10.2017, 17:13
 
Головна Реєстрація Вхід
Зробити стартовою / Додати у Вибране / RSS
ГОЛОВНЕ МЕНЮ
РОЗДІЛИ БІБЛІОТЕКИ
Статті адміністратора
Різні статті
Пам’яті пастиря
Спогади про митрополита Даниїла
Догматичне богослів’я
Церковне право
Новий Завіт
Персоналії
Історія
Проповіді
Дідахі
Вселенське Паравослав’я
Історія Древньої Церкви
Літургіка
Патрологія
Статті грецькою
Статті англійською
Молитовник
Молитви
Книга Правил
ОПИТУВАННЯ
На якій мові повинно звершуватись богослужіння в храмі?
Всього відповідей: 902
Головна » Бібліотека » Історія Древньої Церкви

Передісторія ІІІ Вселенського собору: Виникнення несторіанства та несторіанська суперечка. Третій Вселенський собор.

Несторіанство являлося продуктом Антіохійської богословської школи. У вченні Несторія очевидним є приємство ідей та наукових прийомів Антіохійської школи. Вчення Антіохійського богословя, найяскравішим послідовником якої був Федор Мансуетський, Несторій став розвивати у Константинополі та довів його до крайностей. Несторій вчив: „Сам єдиний Христос-подвійний по природі, простий по владі. Несторій розділяв дві природи, але не допускав розриву єдинства. Він розрізняв „храм” від Того, хто живе у ньому”;”Господа від образу раба”; „Вседержителя Бога” від „сопосклоняємої людини”,але не допускав думки про двох Христів або двох Синів.Він не мав наміру розривати єдність Особи Христа.
Щодо способу з’єднання двох природ, то Несторій вчив, що це була „відносна єдність” на відміну від єдиносущності. Таке єднання Несторій розумів настільки тісним, що дальше стоїть або перетворення Божества в людську природу, або поглинання людської природи Божеством, або злиття обох. Він признавав, що Христос означало дві природи: Бог або Слово – Божественну природу, а людина або немовля  - людську. До слова Христос відносяться всі факти з життя Христа, та всі його визначення як Бога; для слова Бог або Слово – опре ділення як Бога, а людина – всі факти життя Христа. Таким чином вираз „Йосиф взяв мла денця та пішов у Єгипет” – вірне, а взяв Логоса – не вірне. Несторій припускав, що між Богом та людиною у Боголюдині встановилося спілкування. Божественна природа створила для себе храм, тобто тіло Сина.
Щодо Богородиці Несторій вчив, що Діва Марія – Христородиця, бо родила як мла денця так і Сина, який був у Ньому. Він, все ж, не хотів називати її Людинородицею, хоча, в принципі, погоджувався з цією думкою. Ту істину , що Христос і в самому зачатті від Діви був і є істиний Бог, Несторій пропонував визначити словом Богоприємниця.
Таким чином Несторій вчив про дві природи в Христі і розвинув це вчення до вчення про дві особи в Христі, розірвавши при цьому єдність Боголюдини. З його вислову: „я розділяю природи та поєдную поклоніння”, його противники легко зробили висновок, що поєднання двох природ в Христі було лише обманом людської уяви. Розділення двох природ в Христі було об’єктивним, реальним, а поєднання – суб’єктивним, таким що не мало під собою ніякого ґрунту. Про те, Несторій говорив, що особа в Христі одна, а природи поєднані.
Суто догматична суперечка ускладнювалась також суперечками між кафедрами про першість. З історичної точки зору першість на Сході належала Олександрії, а третє правило Другого Вселенського собору надавало перевагу на Сході Константинопольській кафедрі.  Тому, коли у Константинополі з’явилися декілька Олександрійців зі скаргами на Кирила Олександрійського, то Несторій надіявся, що той прибуде на суд у Константинополь, як прибув на суд дядько Кирила Феофіл при Святому Іоанні Златоусті. Крім цього, зайнявши Константинопольську кафедру у 428 році Несторій проявив себе як ревний борець з єретиками, вимагаючи від імператора всіляко їх переслідувати. Тому в даному випадку Несторій став вимагати від Кирила пояснень. Але Кирило добре пам’ятав випадок з Феофілом та вирішив підловити самого Несторі на єресі. Він заявив своїм клірикам, що на суд до Несторія не відправиться тому, що самого Несторія слід судити за лжевчення. Професор В.В.Болотов вважав, що початок цієї суперечки слід віднести не кінець 428 року.
Крім цього, відносини з Римом залишались дуже натягнутими, знову ж  таки з-за третього правила Другого Вселенського собору. А також за суперечки за Іллірик, який був територією Візантії але відносився до римського папи. Коли з Риму були вигнані пелагіани, які вчили, що гріх лежить в природі людини, вони пішли до Константинополя і Несторій,  маючи східні уяви про природи гріха, не побачив у цьому ніяких відхилень. Він написав до папи як до „брата” послання з проханням дати пояснення, чому саме він відлучив пелагіан. Але папа Целестину не сподобалося звернення до нього як до брата та він залишив без відповіді послання Несторія, посилаючись на те, що воно написане грецькою мовою.
В цей час і у самому Константинополі було не спокійно. Розгорілася суперечка за термін Богородиця. Один з прибічників Несторія – єпископ Дорофей Маркіанопольський навіть піддав термін Богородиця анафемі як аполінаріанський. Скарги на Несторія почали подавати у Рим, де їх прийняли з особливою увагою, а у Константинополі Несторій усував своїх противників, забороняючи їм служити. Власне тоді Св. Кирило Олександрійський написав послання до папи. звертаючись до нього як до „отця отців”. В цьому посланні Св.Кирило виклав заблудження Несторія. Крім цього сам Несторій виступав проти терміну Богородиця, навіть посилав свої послання з такими поглядами в Рим та Олександрію. Таким чином після послання Несторія з приводу пелагіан, папа звернув увагу на богослов’я Несторія та доручив розібратися з цим єпископу Марселя Іоанну Касі ану, учню Іоанна Златоуста. В результаті цього Іоанн Касіан написав твір „Про втілення”. Весь Захід став на бік Кирила, який відкрито став виступати проти догматичних поглядів Несторія вже у самому Константинополі. Він перший написав лист до Несторія „Догматичне послання”, вимагаючи відмовитись від своїх поглядів. Несторій відповів різко на цей лист. Після цього папа Целестин, який був цілком на боці Кирила, скликав собор у Римі (11 серпня 430 року) та засудив вчення Несторія. Папа від свого імені зняв заборону з кліриків, яких заборонив у служінні Несторій; у десятиденний строк собор наказував Несторію публічно або письмово відмовитись від свого вчення. Виконання цього рішення собор поклав на Кирила. Рішення Римського собору Св. Кирило підтримав на Олександрійському соборі, додавши до актів собору твір Св.Кирила „Про спасителя”, з дванадцятьма тезами з анафематизмами (так звані „Кирилові глави”). В них Кирило довів свої догматичні погляди до крайності – „Бог пострадав плоттю”. Посланці з Олександрії прибули у Константинополь 7 грудня, а ще 19 листопада імператор видав указ про скликання Вселенського собору у Ефесі на П’ятидесятницю (7 червня 431 року).
Після Римського та Олександрійського соборів їхні рішення були розіслані по цілому Сходу. Це сильно похитнуло авторитет Несторія. Навіть єпископ Іоанн Антіохійський звернувся до Несторія з порадою відмовитись від погляду на Богородицю як на Богоприємицю, але Несторій не погодився на це. Рішення імператора Феодосія Другого скликати Вселенський собор звели нанівець всі перемоги Кирила. Від майбутнього собору чекали лише перемоги Несторія. Про те і Кирило не збирався здаватися. Він всіляко схиляв на свій бік невдоволених новим Константинопольським єпископом, зокрема єп.Мемнона Ефеського, декількох єпископів єрусалимського округу. Від єдиного товариша Несторія єп. Іоанна Антіохійського відійшли єпископи-кіпріоти. Більшість східних єпископів бачили у богослів’ї Несторія його приватну думку та хотіли примирити його з Кирилом. Але коли вони ознайомились з анафематизмами Кирила, то це викликало багато протестів – в них побачили аполінаріанство. В Антіохії Кирила навіть засудив собор, який доручив написати блаж. Феодориту Кирському та Андрію Самосадському заперечення на анафематизми Кирила.
Отримавши від Кирила рішення Римського собору, єпископ Іоанн Антіохійський став просити Несторія відмовитись від боротьби з терміном Богородиця. Своє послання він передав з єпископом Акакієм, якому сповнилось 110 років. Несторій послухався Іоанна та погодився з терміном Богородиця. Таким чином виникли умови для примирення суперечки. Але анафематизми Кирила антіохійці не могли прийняти. Для них це було аполінаріанство. Проти них Несторій видав свої дванадцять анафематизмів.
Сакра скликала на собор лише митрополитів з декількома єпископами. Кирило взяв з собою 50 єпископів та багато кліриків та монахів. Ще перед П’ятидесятницею вони прибуло у Ефес. Там вже знаходився Несторій. Єп. Мемнон Ефейський не давав йому можливість служити у храмах. За собором від імператора мав спостерігати Кандидіан, але сам Феодосій не дав йому чітких вказівок щодо складу собору, головуючого, тем для обговорення, надавши єпископам повну свободу дій.
До 7 червня не прибули не лише антіохійці але й легати від папи. Кирило вирішив розпочати собор, хоча єп. Іоанн Антіохійський послав гінці сповістити про те, що він невдовзі прибуде у Ефес. Проти дій Св. Кирила висловилися 68 єпископів. Кирила підтримало 160 єпископів. Собор розпочав засідання 22 червня 431 року в храмі Діви Марії. Кандидіан просив почекати на антіохійців, але, опираючись на вказівки імператора, собор попросив Кандидіана не втручатися в його дію та залишити храм. Після цього розпочали розгляд справи Несторія. Самого Несторія було запрошено три рази на засідання, але він не з’явився. Тоді почали розгляд справи без нього. Твори та вирази Несторія собор визнав єретичними, а твори Св. Кирила та папи Целистина – православними. Після цього Несторія засудили і позбавили сану. Такі дії викликали протест з боку Кандидіана. Несторія та 15метрополитів відправили до імператора. Кирило в свою чергу відіслав до імператора рішення собору.
26 червня прибув Іоанн Антіохійський з єпископами. Їх одразу ж сповістили, що собор вже відбувся. Вони негайно зібрались та вислухали доповідь Кандидіана і розірвали стосунки з Кирилом. На бік Кирила перейшли 43 єпископа, які раніше підтримували Несторія. Св. Іоанна та Несторія підтримувало з різними даними від 35 до53 єпископів. Вони зібрали собор на якому визнали єретичними 12 анафематизмів Кирила, а його самого позбавили сану, як такого який низложив Несторія без слідства та суду. Інших єпископів проголосили поза спілкуванням до того часу поки вони не відмовляться від спілкування з Кирилом та Мемноном.
Між тим наближалася неділя і необхідно було відправляти службу. Кандидіан вимагав утриматись від служіння тих, кого проголосили низложеними собори. Але Кирило та Мемнон не послухались та звершили літургію. Єп Іоанн Антіохійський зробив спробу проникнути в один з храмів, щоб там рукоположити нового єпископа для Ефесу, але його не допустили у храм. Рапорт Кандидіана був на користь Несторія. 29 червня імператор відмінив рішення собору 22 червня та наказав чекати нового представника. В цей час прибули папські легати – пресв.Филип, італійські єпископи Акадій та Проект, які стали на бік Кирила. 10 та 11 липня Кирило скликав Друге та Третє засідання собору на якому прочитали послання папи Целестина та одобрили рішення Першого засідання собору. НА Четвертому та П’ятому засіданні (16 та 17 липня) були запрошені єпископ Іоанн та його прихильники, але вони відмовились прибути. ЇХ не піддали анафемі але відлучили від спілкування. 31 червня відбулося засідання на якому надали автокефалію Кіпрській Церкві: „Якщо доведено, що Кіпр до цих пір користувався правом незалежного від Антіохії поставлення своїх єпископів, то і на майбутнє нехай зберігає це право”. А Сьоме правило Третього Вселенського собору забороняло складати та використовувати нові Символи, окрім Нікейського.
Тим часом у Константинополі імператор вирішив затвердити рішення, які були прийняті зібраннями як Св. Кирила так і Св. Іоанна. Він визнав  низложеними Несторія, Кирила та Мемнона. З таким указом прибув новий посланець від імператора – Іоанн. Він зібрав за допомогою солдат обидві партії на собор, а Кирила, Мемнона та Несторія взяли під варту. Але примирення на цьому зібранні не відбулося. В цей час в Константинополі прихильники Св. Кирила зібрали велику кількість ченців та пішли до імператора. Вони вимагали засудження Несторія. Імператор Феодосій Другий прийняв делегатів від цього зібрання та пообіцяв добитися примирення в Церкві. Він викликав по 8 делегатів від обох сторін у Халкідон. Антіохійці та Несторій пішли на поступки – прийняли термін Богородиця, а Несторій пообіцяв заради миру в Церкві відмовитись від Константинопольської кафедри. Придворні політики спіймали його на цьому та у серпні 341 року запропонували йому відмовитись від кафедри, що Несторій відразу ж і зробив. Але Східні єпископи вимагали від олександрійців відмовитись від дванадцяти анафематизмів. Дискусія в Халкідоні не давала результату, про те імператор схилявся на бік Олександрійців, власне їх і запросив імператор для поставлення нового єпископа у Константинополі. Вибрали пресвітера Максимівна, який довший час був апакрисіарієм (посередником між імператором та папою).
У Ефесі Кирило та Мемнон надалі перебували під арештом. Туди імператор надіслав два послання. Перше послання розпускало собор та всі єпископи могли повернутися на свої кафедри, окрім Кирила та Мемнона. Але і вони повернулися на свої кафедри, після чого це підтвердив імператор. Таким чином, фактично, після Вселенського собору Кафолична Церква стала розділеною. Вже після розпуску  собору Максиміан разом з папськими легатами низложив єпископа Дорофея Маркіанопольського, митрополита Євферія Тіунського, митрополита Імерія Нікомедійського, митрополита Елладі Тарського, а імператор підтримав їхні дії. У відповідь на це антіохійці, ще по дорозі додому в Тарсі зібрали ще одне засідання та повторили низложеня Кирила, Мемнона та інших сімох учасників собору, які були на Халкідонському диспуті. Вже добравшись до Антіохії вони зібрали ще один собор, який складався з близько 200 єпископів на якому було схвалено дії єпископа Іоанна Антіохійського та його прибічників у Ефесі та Тарсі.

Розділ: Історія Древньої Церкви | Додано:(15.12.2007)
Переглядів: 1212
Використовуються технології uCoz
ВХІД НА ПОРТАЛ


Copyright Ortodox portal LOGOS © 2017 Використовуються технології uCoz