Пт, 28.07.2017, 02:53
 
Головна Реєстрація Вхід
Зробити стартовою / Додати у Вибране / RSS
ГОЛОВНЕ МЕНЮ
РОЗДІЛИ БІБЛІОТЕКИ
Статті адміністратора
Різні статті
Пам’яті пастиря
Спогади про митрополита Даниїла
Догматичне богослів’я
Церковне право
Новий Завіт
Персоналії
Історія
Проповіді
Дідахі
Вселенське Паравослав’я
Історія Древньої Церкви
Літургіка
Патрологія
Статті грецькою
Статті англійською
Молитовник
Молитви
Книга Правил
ОПИТУВАННЯ
Православна Церква в Україні повинна бути?
Всього відповідей: 783
Головна » Бібліотека » Різні статті

Дещо про психіатрію і її завдання (священичий погляд)
Наблизитись до розуміння духовної природи психічних захворювань дуже складно. Глибинна сутність і зміст душевних недугів – таємниця, відома тільки Господу. Психіатрія (від грецьк. психі-душа та іатреріа - лікування) – це наука про душевні хвороби, але сама душа вища від усякої науки.
Сьогодні мало хто з істориків медицини згадує, що перший етап становлення психіатрії називається монастирським. До монастирів колись звозили душевнохворих та біснуватих. Ченці відносились до них з християнською любов’ю: молитвами, хрещенською водою і дбайливим доглядом облегшували, а часто і позбавляли їх страждань. Однак з часом ситуація змінилася. Психіатрія стала більш “об’єктивною”, учені практики віддали перевагу фактам, отриманим завдяки клінічним спостереженням. Відомі професори не уникли спокуси знайти всьому раціональну відповідь і поставити крапки над “і”. В 30-40 роках минулого століття психіатрам і вченим інших спеціальностей була дана установка на безбожництво і атеїзм. Духовне розуміння недугів було остаточно відкинуте, що призвело до одностороннього, неправильного розвитку психіатрії, яка в результаті отримала визначення як науки, що вивчає захворювання центральної нервової системи людини.
Від чого ж виникають психічні розлади і хвороби? Аналізуючи причини виникнення психічних захворювань, приходимо до висновку, що всі їх різновидності важко вкласти в одну схему. Існує кілька точок зору на цю проблему. Одна з причин – природа людини.
Науково-медичні дані свідчать про те, що психічні розлади виникають на біологічному рівні, що підтверджується лікуванням психо-патологічних проявів медикаментами. Церква ж вчить, що тіло людське не може хворіти ізольовано від його духовної природи. Тобто, будь-яка недуга, чи то психопатологія, хвороба шлунку, костей, очей, має духовну природу, тому що всі хвороби людства – наслідок гріхопадіння.
В аскетичній літературі домінує думка, що психічні захворювання є наслідком дії злих духів. Такий погляд не є загальним в Церкві і догматично не підтверджений. Так, в книзі “Православное пастырское служение”, говорячи про психіатрію, архімандрит Кіпріан (Керн) вказує на те, що існують стани душі, котрі важко визначити категоріями морального богослів’я і котрі не входять в поняття добра і зла. Ці стани, на думку автора, не належать до аскетичної області, а до психопатологічної. Преподобний Антоній Печерський три роки доглядав за ченцем хворим на кататонію (одна з форм психозів), розглядаючи його стан як недугу, а не резльтат дії злих духів. Таким чином, можна погодитись з психіатрами, що деякі психічні розлади виникають на біологічному рівні, але з таким застереженням, що причиною цих хвороб є зіпсована гріхом людська природа.
Існує велика група психічних недугів, яка називається в клініці як “Погранична патологія”. До цієї групи відносяться неврози, неврозоподібні стани, деякі типи депресивних розладів, психосоматичні стани, набуті форми психопатій і інше. Все більше психіатрів схиляються до думки про духовні причини цих недугів, чим підтверджують православний погляд на дану проблему.
Святі отці і весь аскетичний досвід православ’я свідчать про те, що причиною вище перечислених недугів є гріх. Психічні розлади – це свого роду сигнал душі про загрозливий стан. Це не плач за гріхи, це гріхи взивають, нерозкаяність мучить, а демони інколи нашіптують на вухо: “Все погано, надіятись нема на що, все одно помирати, тоді краще зараз...”
Зупинимось ще на одному виді душевних недугів, з причинами виникнення яких категорично незгідні психіатри, виховані на матеріалістичному світогляді – це психічні розлади в результаті дії злих духів на людину. В Сятому Письмі  злі духи зображаються як такі, що входять в людей і виходять з них  (Мт.4,24; Мк.1,23; Лк.4,35 і ін.). Особливо вражаючим прикладом є зцілення Господом гадаринського біснуватого.
Одержима злим духом душа стає не природньою, вона пригноблена і жорстоко страждає. Бісоодержимість не забудеться тому, хто хоч би один раз побачив її прояви. Особливо часто нещасні, котрими заволодів біс, шукають порятунку в монастирях, де ченці, найбільш сильні духовно, закликаючи поміч Божу, проганяють з них цих духовних потвор.
Наведемо розповідь про зустріч з бісоодержимою лікаря-психіатра Авдєєва Д.А., про що він пише у своїй книзі “Духовная сущность психических расстройств”. “На прийом, - пише він, - прийшла віруюча православна жінка з направленням настоятеля храму, парафіянкою якого вона була. Тиха, в хустці під окулярами гарні сіро-голубі очі. Вона розказувала мені про своє самопочуття. Але ось що сталося далі. Раптом вона вся якось змінилася, почала рухатися і голосно, дуже огидним хриплим голосом нецензурно вилаялась і сказала ніби сама собі декілька фраз. І мені, і її супроводжуючому, котрий також був у кабінеті, стало повністю зрозуміло, що в ній говорить біс”.
Прикладів зустрічі з бісоодержимими можна навести тисячі. Напевно кожний священик у своїй духовній практиці не раз зустрічався з таким явищем. Чому ж люди стають біснуватими? Один із учителів Церкви ІІ століття Тертулліан сказав: “Душа людсьа по природі християнка”. Тобто, вона прагне духовної їжі, чистоти і святості, вона прагне Христа і якщо не насичується їжею духовною, то наступає її важке хронічне голодання і беззахисність. Крім того, коли людина живе в атмосфері безлічі духів злоби піднебесних, серед спокус, серед важких прикладів нечестя, розпусти,в атмосфері дурості і релігійного невігластва, то не може ця атмосфера не заражати її душу. Нещасна душа стає вмістилищем бісів. На жаль, багато людей тільки тоді звертаються до Церкви, коли реально відчують, що стали “домівкою” для одного або багатьох злих духів. Прогнати ж їх дуже важко. Інколи це не вдавалося навіть апостолам Христовим (Мт.17,16). Тим більше, неможливо позбутися їх медикаментозним лікуванням в психіатричних лікарнях.
Отже, ми розглянули декілька груп психічних захворювань, причини виникнення яких різні, але в основі їх усіх лежить гріх. Психічна хвороба – важкий хрест. До кінця зрозуміти тайну її виникнення і духовний смисл не вдасться, як нам до кінця не зрозуміти і людської душі, тому що вона – образ Творця. З часу наших прародичів людська природа ушкоджена гріхом. Тому людина, що страждає психічним захворюванням, не краща і не гірша серед нас. Вона несе свій хрест, як несуть його ті, що страждають від звичайних недугів або важких життєвих обставин. Психічно хворий в очах Божих може мати значно більшу гідність, ніж зовнішньо здоровий. Буває, що і в глибоковіруючої людини розивається душевна хвороба, але вона сприймає її як хрест, як засіб до спасіння. Така людина живе, молиться, ходить в храм, не дозволяє собі впасти у відчай, підкріплюючись Святими Тайнами і церковними засобами. Хіба така людина не вартісніша у Бога від того, хто духовно пустий, морально упавший, хоч і, умовно скажемо, при здоровому глузді?
Несуть не тільки недужі хрест, але й ті, хто добросовісно опікується душевно хворими, особливо важкими. Це стосується і рідних, і працівників психіатричних лікарень. Психіатрам, які присвятили себе цій справі, слід пам’ятати слова Ігнатія (Брянчанинова), котрий говорив: “І сліпому, і прокаженому, і пошкодженому розсудком, і немовлятку, і кримінальному злочинцю, і язичнику вияви шану як образу Божому. Що тобі за діло до їх немочів і вад, пильнуй за собою, щоб тобі не мати недостатку у любові”.
Поміч психічно хворим повинна бути різноманітною. Надіючись на милосердя Боже, при потребі слід лікуватися медикаментозно, не треба протиставляти лікування у лікаря і духовну допомогу. “Дай місце лікарю тому, що його створив Господь, і нехай не віддаляється він від тебе тому, що він потрібний” (Сир.38,12). Треба і молитися, і лікуватися. По можливості в психіатричних лікарнях слід формувати православне середовище. Хрещених хворих треба закликати до покаяння. Добре, якщо в лікарнях буде більше віруючих лікарів і медсестер, тоді і ліки будуть діяти ефективніше. Страждання хворих треба облегшувати не тільки таблетками і уколами, але й молитвою про їх здоров’я, тому обов’язково слід запрошувати в клініки священиків.
Ось такі поради для душевно хворих і тих, хто їх лікує. А здоровим потрібно більше дбати про свою душу, не робити її безпомічною через гріховність. Не дозволяймо сатані бути нашим господарем, будьмо вірними рабами Божими.



прот.Ігор Швець



Розділ: Різні статті | Додано:(26.10.2007)
Переглядів: 1288
Використовуються технології uCoz
ВХІД НА ПОРТАЛ


Copyright Ortodox portal LOGOS © 2017 Використовуються технології uCoz