Пн, 23.10.2017, 17:03
 
Головна Реєстрація Вхід
Зробити стартовою / Додати у Вибране / RSS
ГОЛОВНЕ МЕНЮ
РОЗДІЛИ БІБЛІОТЕКИ
Статті адміністратора
Різні статті
Пам’яті пастиря
Спогади про митрополита Даниїла
Догматичне богослів’я
Церковне право
Новий Завіт
Персоналії
Історія
Проповіді
Дідахі
Вселенське Паравослав’я
Історія Древньої Церкви
Літургіка
Патрологія
Статті грецькою
Статті англійською
Молитовник
Молитви
Книга Правил
ОПИТУВАННЯ
В якій сфері суспільного життя Церква повинна приймати активну участь?
Всього відповідей: 510
Головна » Бібліотека » Проповіді

Проповідь на Введення Пресвятої Богородиці
Ангели входження Пречистої
бачачи здивувалися, як то Діва
 входить у Святеє Святих.


Ми, дорогі брати і сестри, співаємо і ці, і інші пісні в сьогоднішній день, коли святкуємо введення у храм Пресвятої Богородиці. Ця подія не записана у Святому Євангелії, і це свято не виникло одразу, з перших днів існування нашої Церкви. Воно стало знаком усвідомлення церковного значення всіх тих пророцтв, які були про Неї сказані ще у Старому Завіті. Звичайно, ця подія була, і безперечно свідчила про ту велику місію, яка покладалась на Пресвяту Богородицю.
Найперше, ви знаєте, що народилась вона у пристарілих Йоакима та Анни, які все життя терпіли зневагу та насмішки своїх ближніх і друзів, що були бездітні. А це вважалось знаком якогось гріха. Та Бог дарував їм дитя, дочку, і вони,молячись все життя Богові, щоб Він дав їм чадо – пообіцяли, що присвятять його Богові.
В той час бувало так часто, що батьки, особливо бездітні, молячись Богові, отримували те, що просили і при, відповідних обставинах, віддавали на посвяту Богові. Це не була повна посвята на все життя, а для служіння, навчання, для того, щоби це диття виховувалося при храмі Божому.
І отже коли цій отроковиці сповнилося три роки, вони зібрали своїх знайомих і рідних і привели Пресвяту Богородицю до храму у Єрусалимі. За повелінням Духа Святого до храму був приведений первосвященник Захарія, деякі вважають, що це якраз той Захарія, який є батьком Предтечі. Він прийняв Її на руки, і сам, не знаючи, що робить ввів не просто в храм, в приміщення де знаходились інші посвячені Богу діти, а у саме Святеє Святих. У старозавітньому храмі було приміщення, в яке ніхто не входив про що  вказується в апостольському читанні. Тільки один раз, як виключення, архиєрей входив з кровною жертвою, щоб окропити жертівник, або кивот, який там знаходився. І те, що відбулося – також стало знаком, відповідним символом чим є, і чим повинна була стати ця трьохлітня дівчинка.
Церква, використовуючи Старозавітні приклади, називає Діву Марію і “ковчегом спасіння”, і “посудиною з манною”, і “скіптром”, тобто посохом Мойсеєвим, який розцвів і багатьма іншими назвами, які символізують Пресвяту Богородицю. Бо як манна, - вона ніколи не пропадала, протягом сорока років, поки юдеї ходили по пустині, і підтримувала їх життєві сили, так і Пресвята Богородиця – стала тією посудиною манни, що народила нам життя вічне, Христа Спасителя, яке також ніколи не вичерпується, скільк б ми його не черпали. Вона так само, як той посох Мойсеїв, який був із сухої деревини, але розквітнув і дав плоди, так само Діва – безсіменно від Духа Святого зачавши Сина, народила Спасителя світу. Вона дійсно є тим ковчегом спасіння, храмом одухотвореним, як ще ми співаємо сьогодні, тобто, храмом живим, який вводиться у храм матеріальний, тому що, дійсно, Вона, як живий храм, породила Бога, що прийшов на землю і прийняв із неї нашу людську плоть.
Тому ми і святкуємо цю подію. Тому ми, усвідомлюючи всі ці пророцтва Старого Завіту і всі ці події, які відбулися в Новому Завіті, таке велике значення вкладаємо у подію введення в храм Пресвятої Діви Марії.
Але крім цього ми повинні знати і не тільки про цю торжественність, ми повинні знати, про звичайне, земне життя Пресвятої Богородиці, яке було подібне до нашого. Ми звикли до чогось особливого та надзвичайного і воно так, правда, все цеє, хоча вони довго чекали на це дитя, та все ж не порушили обіцянки, авіддали це мале дитя до храму, на виховання чужим людям. Її часто навіщала праведна Анна. Батьки Пресвятої Діви Марії дуже рано померли і вона залишилась круглою сиротою. В храмі Вона справді приймала служіння ангелів, із передання відомо, що ті що були в храмі бачили присутність ангелів, які подавали небоподібній Діві особливу їжу, але в той же час Пресвята Діва навчалася не тільки молитись до Бога, але й працювати, навчилась різних ремесел, тому що, в майбутньому власноручно заробляла на прожиття. Вона особисто сплела хітона, якого розпинателі не могли розідрати, а кинули жереба. Тому ми повинні знати і про Боже вибранство Пресвятої Діви, про Її земне життя. Святкуючи, ми повинні пам’ятати і про величні символи, про які ми співаємо разом з псалмоспівцем, “щоби стала Цариця праворуч Тебе” і про ту земну атмосферу, труднощі, страждання в яких ця Цариця жила і перебувала.
Тому, дорогі брати і сестри, ми святкуючи в цей день згадуємо цю подію і її великий зміст для того, щоб зрозуміти, хто так є Діва Марія, і чому ми Її вшановуємо, і в той же час, разом з цим, собі стверджуємо, що не просто у святкуванні ми віддаємо похвалу Богоматері, а у визнанні Її величі, ми шукаємо і своєї допомоги. Тому, що хіба Вона не почує сироту, яка буде до Неї молитися, будучи сама сиротою?  Хіба Вона не зрозуміє вдовицю, будучи Сама незамужньою, і Сама, яка повинна була турбуватися за себе, хіба Вона не зрозуміє ту матір, яка страждає за своїх дітей, якщо Вона сама пережила наругу і розп’яття Сого Сина. Тому ми, православні, особливо вшановуємо Божу Матір, ми Її ставимо другою після Христа-Спасителя, але ми не боготворимо Її, ми називаємо Її Богродицею, знаючи, що Вона така ж людина, і прожила таке ж срашне і випробувальне на цьому світі життя. І тому, знаючи, що Вона стоїть біля Божого престолу і пам’ятаючи про Її слова, в яких Вона обіцяла апостолам завжди молитися і пам’ятати про них і про всіх нас, ми також, як і апостоли у всі дні, особливо у дні свят, звертаємось за Її допомогою, і розуміємо, що хто як не Вона знає наші потреби, потреби всіх нас.
І ми, дорогі брати і сестри, повинні молитися і просити допомоги у Пресвятої Діви найперше за себе, а друге за своїх дітей, що і вони брали приклад і ви разом з ними з святих Йоакима і Анни, які пішли на все, переступивши свою батьківську любов, віддавши на виховання Діву Марію до храму. І щоб ви так само віддавли час і потуги на виховання своїх дітей і молилися та само, щоб Богородиця була помічницею, щоби не тільки ви зараз тут стояли, а щоб ви були спокійні в душі, і переконані в тому, що в майбутньому, замість вас тут будуть стояти ваші діти, які і за себе, і за вас будуть молитися.
Тому в цей день Введення в храм Пресвятої Богородиці, будемо думати про введення і наше в храм, і наших дітей, щоб вони завжди були при храмі, і щоб цей живий храм дав нам можливість і сприяв тому, щоб і ми всі з вами стали тими храмами, в яких би оселився Бог. Тому сьогодні, від всієї глибини душі і сеця помолимось до Пресвятої Богородиці: “Пресвята Богородице, помагай нам”. Амінь.

Митрополит Даниїл (Чокалюк)


Розділ: Проповіді | Додано:(23.10.2007)
Переглядів: 1345
Використовуються технології uCoz
ВХІД НА ПОРТАЛ


Copyright Ortodox portal LOGOS © 2017 Використовуються технології uCoz