| angel | Дата: Вт, 05.02.2008, 17:22 | Повідомлення # 1 |
Група: Користувачі
Повідомлень: 8
Статус: Offline
| “Европа народилася в паломництві,
А християнство є її рідною мовою…”
Гете
З давніх-давен існує в нашому народі побожний звичай – відбувати прощі до святих місць. Вірні долають великі відстані, щоб поклонитися чесним мощам святих Божих угодників, помолитися серед монастирської тиші, прикластися до чудотворної ікони, зачерпнути із джерела цілющої водиці.
Як явище, паломництва і прощі є життєво необхідними на шляху духовного становлення і вдосконалення віруючої людини, не дарма вони існують у традиції усіх світових релігій. Є в людині щось таке, що змушує її зрушити з місця і прямувати туди, де скороминуща буденність схиляється перед очевидністю вічності, де до цієї вічності можна доторкнутися серцем і прикластися до неї устами. Подорож до освячених місць символізує шлях людини до Бога.
Мало хто знає, що сучасний туризм, який має такі розмаїті напрямки, виник і організувався в існуючі форми від ранньо-хистиянських паломництв. В IV столітті, перші християни, відбуваючи подорож до Гробу Господнього в Єрусалимі, приносили на згадку пальмові гілки. Від цього і пішла сама назва – паломництво (від лат. Palma – пальма ) - це подорож віруючих до Святих місць, покликана тим, що в таких місцях наша молитва більш дієва. Християнська церква розділяла велике паломництво – Єрусалим і Рим ( поклоніння мощам Св. Петра і Павла ), і мале паломництво – до місцевих святинь. Пізніше те чи інше паломництво Церква стала назначати як епітемію, звідки постало слово – проща ( прощення, відпущення гріхів ). Проща – це мандрівка до Святих місць, наділених здатністю очищувати людину, це подорож невідомими шляхами за для наповнення душі, розширення обрію свідомості. Це коли увага людини переноситься на простір внутрішнього руху, відчуттів, коли ти абстрагуєшся від тілесних переживань на користь духовної концентації, сприйняття Істини.
Усі розуміють, що паломництво і проща – це не звичайна туристична екскурсія чи розважально – пізнавальний похід, а це передовсім – релігійний акт, спільна молитва, це шлях який не дається без духовних і фізичних зусиль, без праці серця і мозоку, який слід проходити у дусі покаяння і молитви. Тому охоче годяться на різноманітні невигоди і труднощі пов’язані з дорогою до вибраного місця. Бути паломником – це не тільки велике щастя, але і велика духовна праця на грані віри і відчаю, на краю надії і сил до подолання самого себе.
Так, пережита проща не лише запевняє віруючій людині внутрішнє очищення, та допомагає краще приготуватися до отримання жаданої ласки від Бога, вона усвідомлює щось не менш важливе, а саме – що всі ми є паломниками на землі “бо постійного міста не маємо, а шукаємо майбутнього!”(пос. Євр 13, 14). Таким чином, кожна проща стає частиною єдиної життєвої мандрівки до дому Отця нашого, що на небі, надаючи усьому людському буттю правильний напрямок і правдиву глибину.
Щасливі ті, що їх доога бездоганна,
Що ходять за Господнім законом.
Щасливі ті, що Його свідоцтва пильнують
Шукають Його всім серцем.
Псалом 119-й
Мир Вам!
|
|
| |
