Сталін в ході Великої вітчизняної війни проти німців не називав своїх підданих товаришами, він називав їх братами і надав православним священикам привілей, як і за часів Кутузова, освячували багнети перед битвою. Нинішній президент Володимир Путін, колишній комуніст і полковник КДБ, в мирні часи у відносинах з православною церквою пішов ще далі за Сталіна, пише Енцо Беттіца з видання Panorama
Достатньо кількох фактів. Московських церков, яких налічувалося в 1989 році не більше 40, сьогодні майже 400, і це в той час коли 90 ще будуються і 33 чекають повторного освячення. Вище духівництво в сутанах сидить в перших рядах поряд з представниками держави на національних святкуваннях і церемоніях, під час яких патріотизм і віра зливаються воєдино, як в царизмі. Більш того, кожен Великдень Путини осіняє себе хрестом трьома перстами і незмінно присутній на службі, яку проводить Олексій II, Патріарх всієї Русі.
І це ще не все. У грудні минулого року Олексій переосвятив безіменну церкву, розташовану поряд з Луб'янкою, де свого часу розташовувалось КДБ - світська рука державного атеїзму, на зміну якому сьогодні прийшла надзвичайно релігійна ФСБ, котрою впродовж кількох років керував Путін. Маленька церква стала каплицею путінських секретних служб, які обрали собі в покровителі святого з мечем в руках, - князя Олександра Невського.
В останній рік на хвилі націоналізму, зв'язку між "демократурою" Путіна і Церквою, як і особисті зв'язки між президентом і патріархом, стали тіснішими. Тоді як держава забезпечує можливість отримання церковними структурами значних прибутків, а 80% населення називають себе християнами, Церква не може не стати одним з основних інструментів російського неоцаризму.
До матеріальних можливостей сибірського газу додається, таким чином, вплив "духовного газу" православ'я. От чому Олексій II так ревно відстоює завдання і цілі Путіна: він підтримує Путіна в антизахідному зовнішньополітичному курсі, підтримує президента і в намірі продовжувати перебування у владі після закінчення другого президентського мандата в березні майбутнього року.
От чому патріарх, вищий керівник православної Церкви, не підтримав зусилля Ватикану спрямовані на організацію його зустрічі з Бенедиктом XVI, тоді як мова йшла про історичну зустріч, покликану стати першою зустріччю релігійних ієрархів Риму і "Третього Риму" після розколу в 1054 році.
Подія, яку патронували православні священики Кіпру, якої нетерпляче чекали дипломати Святого престолу, на яку сподівалися українські і білоруські уніати, відкладено на невизначений термін. "Християнська" більшість росіян з недовірою ставиться до католиків, президент як ніколи потребує всенародної підтримки на виборах, а патріарх, у свою чергу, як ніколи потребує президента, який стане прем'єром. Отже Ратцингер ще почекає своєї черги... якщо вона взагалі колись надійде.
NewsRU.UA :: InoPressa
