Останки Коринфського митрополита Іоасафа та ченця Павла знаходяться в усипальниці Георгіївського храму на Козацьких Могилах а не там, де колись стояла Михайлівська церква в с. Острів, як це вважалося до останнього часу.
З благословення намісника Свято-Георгіївського монастиря архимандрита Олексія, братія монастиря вже близько трьох місяців опрацьовує різні документи, а також вивчає архіви Державного історико-меморіального заповідника „Поле Берестецької битви” та Рівненського обласного краєзнавчого музею, пов’язані з іменами відомих учасників битви під Берестечком, сподвижників гетьмана Богдана Хмельницького – митрополита Іоасафа та ієродиякона Павла, які були греками.
Відомо, що в с. Острів, неподалік Свято-Георгіївського монастиря на Козацьких Могилах (Рівненська обл.), до 1912 р. стояла Михайлівська церква, в якій у 1651 р. було поховано Іоасафа ІІ – митрополита Коринфського, колишнього екзарха Пелопоннесу та місцеблюстителя Єрусалимського Патріаршого престолу та його помічника – ченця Павла. Митрополит Іоасаф та чернець Павло загинули під час Берестецької битви від польської шляхти, але, за наказом польського короля, їх поховали у найближчому православному храмі.
З різних джерел можна дізнатися про те, що митрополит Іоасаф був однією з найцікавіших та легендарних постатей серед церковних діячів періоду Визвольної війни українського народу 1648-1654 рр., активним помічником Богдана Хмельницького у стосунках з державними мужами того часу. Польські шляхтичі називали Іоасафа тим, “який найбільше Русь підбурював”, “найбільшим підбурювачем черні”, “одним з тих, хто найбільше підтримував вогонь повстання”.
На місці вівтаря Михайлівської церкви, де було поховано митрополита Іоасафа та ченця Павла, у 1912 р. було встановлено пам’ятного кам’яного хреста, який зберігся до цього часу. А у 2005 р., на приблизно визначеному місці братської могили греків-мучеників, було встановлено пам’ятного хреста.
Монастирська комісія, яка з’ясовує всі обставини, пов’язані з перенесенням Михайлівського храму на Козацькі Могили та проведенням на місці храму розкопок, з’ясувала, що розкопки в с. Острів (Попів горб) проводилися відомим вченим-археологом, професором І. К. Свєшніковим у 1970, 1971 та 1974 рр. На підставі журналів розкопок 1971 р., відносно поховань, що є цікавими для нас і на які було вказано ще польськими істориками XVII cт., комісією було з’ясоване наступне: з правого боку бабинця храму було виявлено два кістяки дорослих чоловіків, які лежали один на одному в одній ямі. Верхній кістяк належав людині, старшій 70-ти років. Нижній кістяк знаходився безпосередньо під верхнім. Він належав чоловікові, старшому 50-ти років. Черепи знайдених чоловіків досліджувалися у лабораторії пластичної реконструкції Інституту етнології та антропології ім. М. М. Миклухо-Маклая Російської Академії Наук, а по черепу нижнього кістяка, який краще зберігся, було зроблено антропологічну реконструкцію обличчя, яке характеризується видовженими, різко профільованими рисами, чітко окресленим носом, що є властивим середньовічним та сучасним грекам.
Результати антропологічної реконструкції, вік померлих, одночасна смерть, час поховання та місце, де вони були поховані, доводять, що в бабинці під Михайлівською церквою в Острів було виявлено останки двох історичних осіб, близьких політичних соратників Богдана Хмельницького – коринфського митрополита Іоасафа (верхній кістяк) та його диякона – грецького ченця Павла (нижній кістяк).
До останнього часу вважалося, що останки митрополита Іоасафа та ченця Павла після проведення розкопок були залишені в землі, на місці, де стояв Михайлівський храм, та за допомогою свідчень учасників розкопок 1971 р., у тому числі помічниці професора Свєшнікова Тетяни Олександрівни Пономарьової, було однозначно з’ясовано, що всі людські останки, які були виявлені під Михайлівською церквою, були у 1971 р. перенесені на Козацькі Могили і покладені в бокові ніші козацької усипальниці.
Тепер братії монастиря залишається ідентифікувати останки греків – митрополита Іоасафа та ченця Павла, що буде зроблено за допомогою вчених-антропологів. Уся ця праця братії монастиря проводиться для того, щоб підготувати документи та матеріали для вирішення питання про канонізацію цих духовних осіб – мучеників за віру Православну та волю України. І, як каже отець-намісник – архимандрит Олексій, якщо перед Господом ці мученики є святими, то Сам Господь, Своєю невидимою рукою, вкаже на їх останки та допоможе їх віднайти.