Князь Василь-Костянтин Острозький, хоч був воєводою київським, не дуже полюбляв жити над Дніпром. Він не поспішав ремонтувати дерев’яний замок, що височів над київським Подолом. Зате його родовий Острог мав майже столичний вигляд. Місто за часів останніх Острозьких мало понад 5 тис. населення. Окрім українців тут жили поляки, німці, шотландці, угорці, греки, татари, євреї. Стояли замок із трьома дерев’яними палацами, церкви, костел, дві синагоги, татарська мечеть, кальвіністська божниця. Місто захищали велетенські муровані башти, земляні вали та мури. Значна частина споруд доби князів Острозьких збереглася донині: замкові башти — Мурована, Луцька й Татарська, Богоявленський собор, Свято-Троїцький монастир.
1576 року князь Василь-Костянтин в Острозі заснував школу, яка невдовзі отримала статус академії. Тут викладали ”сім вільних наук” — граматику, риторику, діалектику (мистецтво диспуту), арифметику, геометрію, музику й астрономію. За 60 років існування Острозької академії (1576–1636) освіту в ній здобули понад 500 осіб. Згодом в Острозі під орудою Івана Федорова запрацювала друкарня. 1581-го там було видано першу повну Біблію церковнослов’янською мовою. Острог став освітньо-культурним центром. За часів князя Василя-Костянтина його називали ”Волинськими Афінами”.

"Газета по-українськи"